Ухвала суду № 28935645, 17.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4455/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" (далі -ПАТ "Агріматко-Україна") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці про визнання нечинним акту від 12.08.2011 №48/11/125000000/30725226 від 12.08.2011 та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 16.09.2011 №№147, 148 щодо визначення податкового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 164603,36 грн. та за платежем податок на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 32920,67 грн.

З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 16.09.2011 №№147, 148.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Київської обласної митниці від 16.09.2011 №№147, 148.

На вказану постанову Київська обласна митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в серпні 2011 року Київською обласною митницею Державної митної служби України було проведено невиїзну документальну перевірку відомостей, що були заявлені при митному оформленні товару «машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків», «розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив», «розподільники мінеральних добрив», що ввозився на митну територію України Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна»за період з 21.07.2008 по 20.07.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 12.08.2011 №48/11/125000000/30725226.

Даною перевіркою митним органом встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару («машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків», «розкидачі та розподільники органічних та мінеральних добрив», «розподільники мінеральних добрив») на підставі вантажних митних декларацій від 15.10.2008 №125000001/2008/917157 та від 27.10.2008 №125000001/2008/917986 було зазначено невірний код Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), а саме 84 32 401 000, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по сплаті до державного бюджету мита та податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки Київською обласною митницею прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 16.09.2011 №147, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами підприємницької діяльності в сумі 164603,36 грн., з яких 109735,57 грн. за основним платежем та 54867,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №148, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності в сумі 32920,67 грн., з яких 21947,11 грн. за основним платежем, та10973,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції також встановлено, що митне оформлення товару на підставі вантажних митних декларацій від 15.10.2008 №125000001/2008/917157 та від 27.10.2008 №125000001/2008/917986 було завершено, що підтверджується штампом митного органу на вантажній митній декларації про те, що товар випущено в обіг.

При цьому, як вбачається з графи 47 «Нарахування платежів», в якій зазначаються відомості про суми нарахованого ввізного мита та інших податків, за вантажною митною декларацією від 15.10.2008 №125000001/8/917157 нараховано ввізного мита за ставкою 0% - 0,00 грн., а податку на додану вартість за ставкою 20% - 117876,54 грн. (митна вартість товару 589382,72 грн.). Відповідно до вантажної митної декларації від 27.10.2008 №125000001/8/917986 нараховано ввізного мита за ставкою 0% - 0,00 грн., а податку на додану вартість за ставкою 20% - 101594,59 грн. (митна вартість товару 507972,96 грн.). Як вбачається зі штампу митного органу на деклараціях, суми нарахованих податків декларантом сплачено, про що відповідач не заперечує.

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України.

Згідно пп. «б»п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, Київська обласна митниця є відповідальною особою за нарахування ПАТ «Агріматко-Україна»мита та податку на додану вартість із товарів, ввезених на територію України.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п. 2.4 ст. 2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у пп. «б»п. 10.1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Відповідальність за перевірку правильності коду за УКТ ЗЕД задекларованого товару покладено на посадову особу митного органу.

У відповідності до пп. «г»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 цього Закону митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Колегія суддів зазначає, що згідно службової записки Головного інспектора з питань протидії корупції Київської обласної митниці Державної митної служби України від 11.01.2013 №20/03-вн інформація щодо проведення у відношенні посадової особи службового розслідування (службової перевірки) у зв`язку з неналежним виконанням службових обов`язків під час здійснення митного оформлення товарів за ВМД від 15.10.2008 №125000001/2008/917157 та від 27.10.2008 №125000001/2008/917986 відсутня.

Таким чином, у Київської обласної митниці були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень форми "Р" від від 16.09.2011 №№147, 148 про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду УКТ ЗЕД.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу Київської обласної митниці необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської обласної митниці -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 22.01.2013

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.