Ухвала суду № 28935612, 22.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10089/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «СГ «ТАС»звернулось у суд з позовом до ДПІ у м. Рівне, в якому просило скасувати першу та другу податкові вимоги, а також рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією установлено, що 07 липня 2009 року ДПІ у м. Рівне було складено акт №92/22-519/25833184 за наслідками проведеної виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Рівненською філією позивача вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення - рішення №0000672240/0 від 15.07.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 12250 грн., та №0000762240/3/22-514 від 23.12.2009, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6,50 грн.

Саме не проведення перерахування до державного бюджету податкових зобов'язань, визначених наведеними податковими повідомленнями - рішеннями, згодом стало підставою для прийняття першої та другої податкової вимоги №1/52 від 18.01.2010 року і №2/204 від 24.02.2010 року, відповідно, а також рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів №24 від 06.04.2010.

Обговорюючи правомірність прийняття податковим органом зазначених вимог та рішення, судова колегія зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон №2181-ІІІ).

Відповідно до приписів п. 6.2. ст. 6 цього Закону право на направлення податкової вимоги виникає у податкового органу виключно у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Підпунктом 6.2.3. п. 6.2. названої правової норми закріплено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а друга - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу врегульований положеннями статті 5 Закону №2181-ІІІ.

Так, податкове зобов'язання може бути узгоджено самостійно та в апеляційному порядку.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, яким передбачено можливість проведення адміністративного оскарження такого повідомлення.

За правилами п.п. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону №2181-ІІІ процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Проте, названою правовою нормою закріплено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як убачається із матеріалів справи, податкові повідомлення - рішення, якими контролюючим органом було визначено суми податкового зобов'язання позивачу та які увійшли до складу податкового боргу зазначеного у податкових вимогах, були оскаржені платником податків до суду.

За результатами судового розгляду позові вимоги постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2010 року у справі №2-а-601/10/2670, яка вступила в законну силу 11.02.2011 року, задоволено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суми податкових зобов'язань на момент направлення позивачу першої та другої податкової вимоги узгоджені не були, що свідчить про відсутність правових підстав для їх складення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М