Ухвала суду № 28927942, 29.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року м. Київ К/9991/7623/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є.(доповідач), Гордійчук М.П., Харченка В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Запорізької митниці на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року у справі №2а-6327/10/0870 за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс»до Запорізької митниці, за участю Прокуратури Запорізької області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Запорожкокс» (в подальшому ПАТ «Запоріжкокс») звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1, зобов'язати відповідача визначити митну вартість смоли кам'яновугільної по ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зобов'язати відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/003229 від 10.02.2010 з урахуванням того, що митна вартість смоли кам'яновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за ціною 4696,44 російських рублів за одну тону смоли кам'яновугільної.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що не приймаючи до уваги надані позивачем документи, відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого ВАТ «Запорожкокс», про що Запорізькою митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1, яким визначено митну вартість товару за методом оцінки № 6 (резервний метод) за ціною 8531,00 російський рубль за одну тонну смоли. Враховуючи, що митна вартість визначається з метою нарахування податків та зборів, а зміна митної вартості суттєво вплинула на оподаткування, ВАТ «Запорожкокс»вважає, що суми податків та зборів в сумі 12568,40грн., які ним надмірно сплачені і зараховані до Державного бюджету, підлягають поверненню платнику податків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000085/1 від 9 лютого 2010 року про визначення митної вартості товару, в іншій частині позовних вимог -відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між ВАТ «Запорожкокс»та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат»був укладений контракт на постачання смоли кам'яновугільної №153/804-10-7204 від 07.12.2009.

На підставі зазначеного контракту, позивачем для митного оформлення товару була подана вантажна митна декларація №112030000/0/003022, якою позивачем митна вартість товару була визначена за методом №1, тобто за методом оцінки митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для проведення митного оформлення смоли кам'яновугільної, позивачем до митного органу 08.02.2010 була подана ВМД № 112030000/0/003022 та декларація митної вартості №112030000/0/003022 за формою ДМВ-1, відповідно якої позивачем митна вартість смоли була визначена за основним метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.

Митна вартість товару була визначена з розрахунку 4696,44 російських рублів за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки DAF - станція Соловей Південно-східної залізниці Російської Федерації, кордон Російська Федерація - Україна, прикордонна станція згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були надані документи, а саме:

декларація митної вартості (далі - «ДМВ») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «Запорожкокс») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

ВМД №804050001/2010/121916 від 26.01.2010;

накладна УМВС №АЕ734309 від 23.01.2010;

сертифікат якості №1000519 23.01.2010;

рахунок (інвойс) №305176 від 23.01.2010;

специфікація №2 від 12.01.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

специфікація №1 від 07.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

додаток №1 від 07.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

додаткова угода №1 від 30.12.2009 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010;

додаток №1/1 від 29.01.2010 до ПМД №112030000/0/002009 від 27.01.2010;

експортна вантажна митна декларація №10109020/230110/0001082 від 23.01.2010;

платіжне доручення в іноземній валюті №100732 від 23.12.2009;

платіжне доручення в іноземній валюті №100032 від 19.01.2010.

Не погоджуючись із зазначеною позивачем митною вартістю товару Запорізькою митницею були витребувані додаткові документи, про що зазначено на зворотному боці ДМВ-1№112030000/0/003022 від 08.02.2010, а саме:

каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

калькуляцію фірми - виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

09.02.2010 митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2010/000085/1 за шостим (резервним) методом. Вищевказаним рішенням митну вартість товару визначено у розмірі 8 531,00 російських рублів за одну тонну смоли.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного Кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні: товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 МК України).

Згідно ч.1 ст.262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 -у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 МК України.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі за позовом приватного підприємства «СПС»до Харківської обласної митниці Державної митної служби України), Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень; від 19.12.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" до Східної митниці Державної митної служби України, треті особи - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання протиправними дій митниці щодо прийняття рішень про визначення митної вартості та стягнення надмірно сплачених податків.

Як встановлено судом у даній справі, консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.

Так, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізька митниця будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо - не вказує.

Пунктом 11 вказаного Порядку №1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Тобто, витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів від 09.02.2010 №112000006/2010/000085/1 митний орган послався лише на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів. Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п.11 Порядку №1776 митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Так, митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

Відповідачем не наведено об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Крім того, з рішення відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст.268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Отже, відповідачем було порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Крім того, відповідно до ст.3 Наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 №602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України»під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку,

інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Враховуючи вищенаведене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про протиправність рішення митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За приписами ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У зв'язку з цим слід зазначити, що в решті судові рішення відповідачем не оскаржуються.

Згідно ч.3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Запорізької митниці - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: