Ухвала суду № 28927850, 22.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р.Справа № 1570/2293/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Союз-Стандарт-Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

04.04.2012 року приватне підприємство «Союз-Стандарт-Південь» (далі - ПП «Союз-Стандарт-Південь») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.03.2012 року № 0007002301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 111 009 грн., № 0006992301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 201 570,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 161 256,00 грн. та штрафними санкціями - 40 314,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки ДПІ про заниження позивачем податку на прибуток в зв'язку з невідображенням у звітності безнадійної заборгованості не відповідають дійсності, оскільки така заборгованість погашена ще в 2010 році шляхом видачі контрагентам простих векселів. Неправомірні висновки ДПІ і про заниження позивачем ПДВ, які зроблені в зв'язку з наявністю відхилень між сумами податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань по ПДВ контрагентів-постачальників. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0007002301 в частині донарахування податку на прибуток по заборгованості перед ТОВ «Соната-Трейд» та ТОВ «Торгпромсервіс 21», вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ залишив без змін (т.2 а.с.1).

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що податковим органом не допущено порушень вимог чинного законодавства при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0006992301 та № 0007002301 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 105 587,00 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати судове рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступні обставини.

ПП «Союз-Стандарт-Південь» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.04.2008 року, із 07.04.2008 року перебуває на обліку платників податку та зареєстровано платником ПДВ.

В період з 25.01.2012 по 07.02.2012 року працівниками ДПІ проведена планова виїзна перевірка ПП «Союз-Стандарт-Південь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.04.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої 21.02.2012 року складений акт № 20/23-213/35819947/815.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.145.1.5 п.145.1 ст.145 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 111 009,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року - 107,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 110 902,00 грн.,

- пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.201.1 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 161 256 грн., в т.ч. за жовтень 2009 року - 38405,00 грн., березень 2010 року - 3 507,00 грн., липень 2010 року - 51 057,00 грн., серпень 2010 року - 68 287,00 грн., та до завищення від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 36 418,00 грн.

До висновків про завищення податкового кредиту відповідач прийшов внаслідок наявності розбіжностей за даними автоматизованого співставлення податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентів, про заниження податку на прибуток - внаслідок невідображення в податковому обліку безнадійної заборгованості з підприємствами: ТОВ «Градстройком», ТОВ «Соната-Трейд», ТОВ «Торгпромсервіс 21», яких протягом 2010-2011 років визнано банкрутами (стор.6-7, 19-20).

За висновками акту перевірки ДПІ 05.03.2012 року складені податкові повідомлення-рішення:

- № 0007002301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 111 009 грн.,

- № 0006992301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 201 570,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 161 256,00 грн. та штрафними санкціями - 40 314,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки податкового органу про наявність порушень податкового законодавства в діях позивача є незаконними та безпідставними. Судом встановлено, що оплату товарів ТОВ «Соната-Трейд» та ТОВ «Торгпромсервіс 21» здійснено позивачем шляхом видачі простого векселю на підставі відповідних актів прийому-передачі цінних паперів, про що відповідача було повідомлено з наданням заперечень на акт перевірки. Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку його контрагентами, зокрема за неподання податковому органу звітності.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480 від 23.02.2006 року вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» № 2374 від 05.04.2001 року видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Цією ж статтею передбачено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, після видачі простих векселів за поставлені товари (роботи, послуги) грошові зобов'язання щодо платежу припиняються і дата погашення векселя, тобто остаточний розрахунок за поставлені товари чи надані роботи (послуги) вказується на векселі, або у разі якщо термін платежу не вказано - за пред'явленням.

Оскільки до простого векселя застосовуються такі ж положення, як і до переказних векселів, у разі, якщо вони є сумісними з природою цих документів, зокрема щодо строку позовної давності (ст.77 Уніфікованого Закону про переказний і простий вексель, запровадженого Женевською конвенцією 07.06.1930 року, яка для України набула чинності 06.01.2000 року), то позовні вимоги, які випливають з простого векселя проти акцептанта (векселедавця), погашаються після закінчення трьох років із дня терміну платежу (ст.70 Уніфікованого Закону). Згідно ст.34 Уніфікованого Закону держатель простого або акцептованого переказного векселю із строком платежу "за пред'явленням" повинен пред'явити його до платежу протягом одного року від дати складення, якщо векселедавець не скоротив або не встановив більш тривалий строк.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПК України, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПК України, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 ст.135 ПК України та інших доходів, визначених п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, передбачених п.135.3 цієї статті та ст.136 ПК України.

Пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України встановлено, що сума безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, враховується у складі інших доходів при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України заборгованість одного платника податків перед іншим платником податків є безповоротною фінансовою допомогою у випадку, якщо вона не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПКУ датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що лише після закінчення трьох років із дня терміну платежу за векселем сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою, тому платник податку - емітент повинен включити суму такої заборгованості до складу доходів за підсумками звітного податкового періоду, у якому така заборгованість визнана безповоротною фінансовою допомогою.

За обставинами справи позивачем надані прості векселя:

- 16.12.2009 року ТОВ «Соната Трейд» за поставлені товари на суму 385 693,37 грн. без зазначення терміну платежу - за пред'явленням на підставі договору від 11.06.2009 року,

- 30.11.2010 року ТОВ «Торгпромсервіс 21» за надані послуги на суму 79 848,00 грн. без зазначення терміну платежу - за пред'явленням на підставі договору від 12.04.2010 року (т.1 а.с.67-72,76-119).

Відтак, валові доходи ПП «Союз-Стандарт-Південь» повинні бути збільшені за поставлені

товари та надані послуги від зазначених підприємств тільки після закінчення трьох років від дати настання строку платежу (зі спливу одного року від дня видачі простого векселю), тобто по операціям з ТОВ «Соната Трейд» після 16.12.2013 року, по операціям з ТОВ «Торгпромсервіс 21» - після 30.11.2014 року, що має бути відображено позивачем в податковій звітності з податку на прибуток відповідно за 2013 та 2014 роки.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем у 2-3 кварталі 2011 року податку на прибуток за рахунок операції з ТОВ «Соната Трейд» та ТОВ «Торгпромсервіс 21» є передчасними та такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, а нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 105 587 грн. - протиправним. При частковому скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0007002301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток судом першої інстанції враховано, що позивачем визнано та в досудовому порядку сплачено суму нарахованого грошового зобов'язання по податку на прибуток по господарській операції з ТОВ «Градстройком».

Судом першої інстанції правильно встановлена неправомірність та незаконність податкового повідомлення-рішення № 0006992301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 201 570,00 грн.

За даними бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на час проведення перевірки існували відхилення між сумами податкового кредиту позивача та сумами податкових зобов'язань по ПДВ контрагентів-постачальників позивача, а саме :

- ТОВ «Соната-Трейд» за жовтень 2009 року на 38 405,00 грн.,

- ТОВ «Торгпромсервіс 21» за червень 2010 року на 13 308,00 грн.,

- ТОВ «Рембуддеталь» за липень 2010 року на 49 677,00 грн.,

- ТОВ «Градстройком» за серпень 2010 року на 56 359,00 грн.,

- ТОВ «Диметра-Промтрейд» за лютий 2011 року на 36 418,00 грн.,

- ПП «Фаітон» за березень 2009 року на 3 748,00 грн.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту визначається ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 ПК України, зокрема п.198.1- п.198.3 цієї статті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (у разі не отримання податкової накладної). Аналогічні вимоги містить пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про додану вартість».

В частині 2 пункту 198.6 ст.198 ПК України зазначено, що платник податку несе відповідальність лише в разі не підтвердження сум податку зазначеними цим пунктом документами на момент проведення перевірки податковим органом.

На час проведення перевірки податковий кредит на суму відхилень підтверджений податковими накладними, що підтверджується актом перевірки ДПІ.

Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні, видані позивачу його контрагентами, відповідають п.201.1 ст.201 ПК України. Доводи ДПІ про те, що підприємства-постачальники визнані банкрутами, ліквідовані, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки податкові накладні та фактичне здійснення господарських операцій відбулось до ліквідації підприємств та анулювання їх свідоцтв платника ПДВ.

На підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Соната-Трейд», ТОВ «Торгпромсервіс 21», ТОВ «Рембуддеталь», ТОВ «Рембуддеталь», ТОВ «Градстройком», ТОВ «Диметра-Промтрейд», ПП «Фаітон», наявності даних про їх фактичне виконання (видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, оплатою поставлених товарів (виконаних робіт), судова колегія приходить до висновку про реальність здійснених операцій.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних на зазначену суму податкового кредиту з ПДВ, відповідність їх вимогам ст.201 ПК України, реальності здійснених операцій, судова колегія приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушень при формуванні податкового кредиту.

Більш того, ст.ст.44,46-49 ПК України зобов'язують платника податків вести облік лише своїх доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань.

На думку судової колегії, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена в рішенні № 21-47а10 від 31.01.2011 року, та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Крім того, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Союз-Стандарт-Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко