Ухвала суду № 28912610, 13.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. справа № 2а/0470/9945/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання

"Трансавтоматика"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс Плюс"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Трансавтоматика" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс Плюс" про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс Плюс" про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001282302 від 20.06.2011 року та № 0001272302 від 20.06.2011 року задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001272302 від 20 червня 2011 року, прийняте ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі акту перевірки № 1246/23-2/20257178 від 03 червня 2011 року, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика" та за штрафними санкціями 276285,46 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001282302 від 20 червня 2011 року, прийняте ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська на підставі акту перевірки № 1246/23-2/20257178 від 03 червня 2011 року, відносно ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Трансавтоматика" та за штрафними санкціями 100467,44 грн.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції не повно, не всебічно, не об'єктивно дослідив та розглянув дану справу, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін , виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі фактичні обставини справи.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 20.06.2011 року за № 0001282302 та № 0001272302 прийнято ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за серпень-вересень 2010 року по взаємовідносинам з платником податків ТОВ "Теплосервіс Плюс". За результатами перевірки складено Акт № 1246/23-2/20257178 від 03.06.2011 року, у висновках якого встановлено нікчемність правочинів, заниження податкових зобов'язань по ПДВ та заниження податку на прибуток.

Зазначеною перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже угоди поставки є нікчемними.

Колегія суддів погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до припису акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

При цьому, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

До суду позивачем було надано: податкові накладні, видаткові накладні, договори поставки кабельно-провідникової продукції, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару на користь позивача, придбаний товар був використаний в господарській діяльності при здійсненні будівельно-монтажних робіт.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Згідно з приписами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська -залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова