Ухвала суду № 28912564, 19.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. справа № 2а-0870/6378/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2011 року ПАТ «Запорізький завод феросплавів»звернулось з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16.03.2011 року яким було зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 30009253,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку відповідача з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за грудень 2010 року.

Перевіркою встановлено, що на порушення абз.4 п. п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ встановлено завищення задекларованого позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на 30009253,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 38/08-08/00186542 від 25.02.2011 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16.03.2012 року, яким ВАТ "Запорізький завод феросплавів" було зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 30009253,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечувалось, що у 2010 році позивач уклав договори поставки коксової продукції № 1007466 від 23.12.2010 року та № 1007467 від 23.12.2010 року з ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», договір поставки концентратів марганцеворудних №115 від 27.12.2010 року з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», договір поставки марганецьвмісткої продукції № Т1202/05 від 28.12.2010 року з ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат». Сторони домовились про те, що на протязі терміну дії договорів, постачальники будуть здійснювати на адресу покупця (ВАТ "Запорізький завод феросплавів") поставку визначеної продукції, а покупець буде приймати і оплачувати таку продукцію.

На виконання вищевказаних договорів, позивач у грудні 2010 року здійснив передплати за продукцію у сумі 145600000,00 грн. на адресу ВАТ "Нікопольський завод феросплавів», у сумі 30000000,00 грн. на адресу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та у сумі 15400000,00 грн. на адресу ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат" що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок та платіжних доручень.

При винесенні оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач по справі виходив з того, що товар, обумовлений угодами, не поставлявся, тому дії з перерахування постачальникам коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття "поставка товарів". Тому, на думку податкового органу, господарські зобов'язання укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків. На думку відповідача, враховуючи обставини, встановлені перевіркою, зокрема відсутність фактичних поставок у податковому періоді в якому були здійснені передоплати можливо дійти висновку про те, що відповідні суми ПДВ сплачені у ціні товару не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складних, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

З такими доводами податкового органу суд апеляційної інстанції не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податкового кредиту.

Згідно із п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем чітко визначено дату виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, якою за обставин, що склалися у даній справі є дата списання коштів з банківського рахунку позивача в оплату товарів.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, податковим органом не заперечувалась наявність належним чином оформлених податкових накладних на суму попередньої оплати за товар. Не заперечував податковий орган і фактичне отримання позивачем товарів у наступних податкових періодах, що встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про неправомірність висновків відповідача щодо завищення податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, внаслідок включення до податкового кредиту та розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ, які сплачені у попередній оплаті вартості придбаних товарів.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки відповідача, про те, що господарські зобов'язання, у даному випадку, укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі -продажу, що суперечить законодавчим підставам здійснення господарської діяльності і зумовлює висновок про нікчемність правочину, передбаченого приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Встановлені обставини справи, які не спростовано доводами апеляційної скарги, свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат», по взаємовідносинам з яким позивачем сформовано податковий кредит та визначено від'ємне значення у спірній сумі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 24 вересня 2012 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов