Постанова № 28911489, 16.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 січня 2013 р. № 2-а- 13207/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Косяченко Є.С.,

представників відповідача - Джиджавадзе Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК СОДРУЖЕСТВО" до Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПФК СОДРУЖЕСТВО» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив, з урахуванням наданих уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001472220 від 06.11.2012р. та податкове повідомлення-рішення № 0001482220 від 06.11.2012р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001472220 від 06.11.2012р.позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 168297,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 134638,00 грн. та за штрафними санкціями - 33659,50 грн.), згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001482220 від 06.11.2012р. позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 146992,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 117594,00 грн. та за штрафними акціями - 29398,50 грн.).

Позивач зазначає, що не згоден з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення цілком обґрунтованими та законними. З зазначених підстав просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ в Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС у вересні-жовтні 2012 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.01.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 20.01.2010р. по 30.06.2012р.

За наслідками перевірки складено акт № 2280/2220/36814735 від 12.10.2012р. (а.с. 9-46).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки встановлено порушення п. п. п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 134638 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 39877,0 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 40009,0 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 41594 грн.; п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7. Закону України «Про податок па додану вартість», п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 117594,0 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму 39877,0 грн., за січень 2012 року на суму 26942,0 грн., за лютий 2012 року на суму 11162,0 грн., за квітень 2012 року на суму 20033,0 грн., за червень 2012 року на суму 19580,0 грн.; п.164.6 ст.164 , п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, а саме : неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за січень - червень 2012 року у сумі 16,04 грн. в зв'язку з невірним визначенням об'єкту оподаткування при нарахуванні заробітної плати директору підприємства у розмірі, який перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року; порушення п.п. 169.2.2. п.. 169.2 п.п. 169.4.2, п. 169.4 ст.169 Податкового кодексу України, а саме: не утримання, не перерахування до бюджету у періоді з січня по серпень 2011року податку на доходи фізичних осіб у сумі - 564,60 грн. через безпідставне надання податкової соціальної пільги робітникам підприємства в зв'язку з відсутністю заяв на застосування податкової соціальної пільги; порушення п.п. 4.2.9 (ґ) п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб у січні 2010 року в сумі 731,31 грн. через безпідставне відшкодування директору підприємства коштів, які були витрачені на оплату навчання робітників, але на цей час на підприємстві робітники не лічились, тому відшкодована сума є додатковим благом для директора підприємства; порушення р. .176.2 (б) ст. 176, абз.1 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020, а саме : надання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за ф. 1 ДФ у 2011р.-2012р.р. не у повному обсязі та з недостовірними відомостями.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0001472220 від 06.11.2012р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 168297,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 134638,00 грн. та за штрафними санкціями - 33659,50 грн.), № 0001482220 від 06.11.2012р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 146992,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 117594,00 грн. та за штрафними акціями - 29398,50 грн.).

Судом встановлено, що доходячи висновків про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність застосування відповідних санкцій, відповідач виходив з того, що перевіркою встановлено наявність господарських правовідносин позивача з ПП ВФ «Дніпрорибторг», з яким укладено договір від 01.03.2012р. № 01/03-1 на пошук потенційних постачальників металопрокату. Відповідач встановив, що в ході дослідження вказаних правовідносин до перевірки не надавались звітів про фактичне виконання наданих послуг з переліком потенційних виявлених постачальників металопрокату. В ході аналізу наданої позивачем звітності, бухгалтерських документів підприємства позивача, виявлено, що структура та перелік постачальників металопрокату залишилась незмінною протягом перевіреного періоду.

Таким чином відповідач вважав недоведеною економічну доцільність зазначеної господарської операції між позивачем та ПП ВФ «Дніпрорибторг», що вказує на порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено валові витрати за ІІ квартал 2012 року на суму 100165, грн. (податок на прибуток на суму 21035,0 грн.).

Крім того, при здійсненні перевірки відповідачем встановлено наявність господарських правовідносин позивача з ТОВ «Компанія Омега-Плюс», між якими укладено договір від 31.10.2011р. № 3110/1 на пошук потенційних постачальників металопрокату. Так само, відповідачем взято до уваги, відсутність під час проведення перевірки звітів про фактичне виконання наданих послуг з переліком потенційних виявлених постачальників металопрокату. В ході аналізу наданої позивачем звітності, бухгалтерських документів підприємства позивача, виявлено, що структура та перелік постачальників металопрокату залишилась незмінною протягом перевіреного періоду.

Таким чином відповідач вважав недоведеною економічну доцільність зазначеної господарської операції між позивачем та ТОВ «Компанія Омега-Плюс», що вказує, на думку відповідача, на порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено валові витрати за І квартал 2012 року на суму 134710,0 грн. (податок на прибуток на суму 28289,0 грн.)

Так само, при здійсненні перевірки встановлено укладення між позивачем та ПП фірма «ДЕАЛ» аналогічного договору від 01.02.2012р. № 0102-1 та не виявлено доказів на підтвердження наявності економічної обґрунтованості укладеного договору, що, на думку відповідача, вказує на порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено валові витрати за І квартал 2012 року на суму 55808,0 грн. (податок на прибуток на суму 11720,0 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 97900,0 грн. (податок на прибуток на суму 20559,0 грн.)

Перевіркою було встановлено також, що між позивачем та ПАТ «Сумихімпром» як постачальником укладено договір № 27/1754 від 25.11.2010р., за умовами якого ПАТ «Сумихімпром» надає позивачу товаросупровідні документи: рахунок-фактура, залізнично-дорожні накладні (товарно-транспортні накладні), сертифікат якості, податкові накладні, акти прийому-передачі, акти походження металу, проте в ході перевірки вказаних документів не встановлено. В зв'язку з наведеним відповідач зробив висновок , що такі документи відсутні. В свою чергу, відсутність первинних документів, що передбачені договором № 27/1754 від 25.11.2010р. свідчить, на думку відповідача, про порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати за 4 квартал 2010 року на суму 254968,0 грн. (податок на прибуток на суму 63742,0 грн.).

Проте суд з такими висновками не погоджується та зазначає, що матеріалами справи підтверджується укладення позивачем договорів, встановлених та досліджених податковим органом при проведенні перевірки. Зокрема, встановлено, що 05.11.2010р. між позивачем (покупець) та ПАТ «Сумихімпром» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 27/1754 (а.с. 82). Згідно умов договору постачальник зобов'язався передати позивачу лом та відходи чорних металів. Позивачем також надано до суду копії специфікацій до вказаного договору (а.с. 83-91), згідно яких сторонами визначено номенклатуру, кількість та вартість товару.

Таким чином доводи відповідача про відсутність документів, що обумовлені укладеним договором, суд вважає спростованими. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копії актів походження лома чорних металів та сталевої стружки, з яких вбачається, що зазначені матеріали отримані при демонтажі обладнання та обробки чорних металів на станках при провадженні виробничої діяльності ПАТ «Сумихімпром», а також копії актів приймання-здачі № 1, видаткової накладної № 7497 від 03.12.2010р. (а.с. 108), актів про надання послуг з доставки, які підтверджують фактичну передачу товару позивачу.

Стовно правовідносин позивача з ПП ПФ «Дніпрорибторг», судовим розглядом підтверджено, що між вказаним підприємством (повірений) та позивачем (довіритель) було укладено договір від 01.03.2012р. № 01/03-1 (а.с. 92) на пошук потенційних постачальників металопрокату. Так само, аналогічний договір № 3110/1 від 31.10.2011р. (а.с. 93) укладено позивачем з ТОВ «Компанія Омега-плюс» та з ПП фірма «ДЕАЛ» (а.с. 95).

Доводи відповідача про відсутність необхідного економічного ефекту від перелічених угод, суд вважає передчасними та зазначає, що матеріали справи містять копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаними угодами (а.с. 111-114), які, згідно вимог чинного законодавства є визначеною формою, за якою оформлюється виконання та прийняття робіт за договорами про надання послуг або доручення. При цьому, особливої форми документу, що має підтверджувати виконання послуг, що самі собою не становлять матеріальної форми, законодавство не вимагає. Крім того, сторонами у справі не заперечується, що позивачем фактично проведено розрахунки з ПП ВФ «Дніпрорибторг», ТОВ «Компанія Омега-плюс» та з ПП фірма «ДЕАЛ» за надані послуги.

Суд зауважує, що судження податкового органу про відсутність економічного ефекту господарських угод є спірним, оскільки позивачем до суду надано копії угод, укладених з постачальниками металопрокату, які свідчать про здійснення ним відповідної діяльності з його закупівлі. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано докази в обґрунтування своїх доводів про відсутність відповідного економічного ефекту угод про підшукання постачальників металопрокату, які б вказували, що угоди, укладені позивачем з підприємствами - постачальниками металопрокату, не є наслідком виконання угод про надання послуг на пошук потенційних постачальників металопрокату.

При цьому, наявність самих угод, а також податкових накладних, виписаних в зв'язку з їх укладенням, їх належне документальне оформлення, сторонами у справі не заперечується.

В зв'язку з наведеним в даній справі доводи відповідача про наявність виявлених порушень щодо нарахування податкового кредиту з ПДВ суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, а первинний документ відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріали справи містять усі бухгалтерські документи, вантажні, митні накладні, розрахункові документи, які свідчать про реальність отримання товару і сплату за нього. Наявність вказаних документів та їх належне документальне оформлення відповідачем у справі не заперечується.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

В зв'язку з встановленим правомірним також вбачається віднесення позивачем відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових з урахуванням положень п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення. Дана норма, зокрема, визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Не повинні відноситись до результатів господарської діяльності платника податків лише витрати, господарський зміст яких є необгрунтованим, з урахуванням встановленої відсутності витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону), що визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами, до складу яких, відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК СОДРУЖЕСТВО» до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001472220 від 06.11.2012р.;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001482220 від 06.11.2012р.;

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК СОДРУЖЕСТВО» (код ЄДРПОУ 36814735, Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ,56) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 21 січня 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова