Постанова № 28911343, 21.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 року Справа № 2а-8846/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань -Гуменюк В.М.,

за участю представників позивача Гордієнко О.О., Дзюпіна С.Ю., ОСОБА_4, представника відповідача Ортинської Н.М., свідка ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Красер»до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2012р., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Красер»(далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі-ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012р. №0003072321, №0003082321, №0003092321. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, основних засобів у контрагентів Підприємства ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком», є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання товару та послуг від ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком»та документами по факт реалізації цих товарів з послугами контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток, з якого сплачено податок до бюджету.

В судовому засіданні представники позивача уточнений позов підтримав та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентами ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком»мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки вищезазначених підприємств встановлено, що такі не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідка, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Красер»зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради від 05.08.2010р. Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А01 №209903. Взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Сихівському районі м.Львова 06.08.2010р. за №63214. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Красер»з питань повноти, достовірності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Оріал» (ЄДРПОУ 36917523) за квітень, травень, червень, серпень 2011р. та ПП «Ново-Ком»(ЄДРПОУ 36917481) за січень, лютий, квітень 2011р. за результатами якої складено Акт від 31.08.2012р. №1458/22-10/37205940 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. за №334/94-ВР зі змінами та доповненнями (далі-Закон №334): зайво включено до складу валових витрат у І кварталі 2011 року витрати в сумі 32 250,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на загальну суму 8 062,50грн.; порушено п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із наступними змінами та доповненнями (далі -ПК України): безпідставно включено до складу витрат вартість придбаних товарів, робіт, послуг на загальну суму 167 083,50грн. за 2 квартал 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 38 429,20грн.; порушено п. 198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України: завищено податковий кредит з ПДВ, що призвело до заниження ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 39 866,67грн., в т.ч. в лютому 2011 року - 6 450,00грн., в квітні 2011 року -6 133,33грн., в травні 2011 року -16 783,33грн, в червні 2011 року - 10 500,01грн.; порушено п.66.3 ст.66 розділу ІІ ПК України: не внесено у 10-денний строк з дня виникнення змін у облікових даних платника податків, а саме відомості про зміну реєстрації місцезнаходження платника податків; порушено п.85.2 ст.85 ПК України: платником податків не надано посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012р. №0003072321, яким Підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 46 492,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 1,00грн., податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012р. №0003082321, яким Підприємству збільшено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 39 866,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 2 626,00грн., податкове повідомлення-рішення від 27.09.2012р. №0003092321, яким Підприємству збільшено податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 1 020,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, при проведенні перевірки використано первині документи, документи, що знаходяться в обліковій справі Підприємства, перелік автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час проведення перевірки: АІС «Облік платників і платежів», Інформаційно-пошукова система "ЗАПИТ", АРМ -свідоцтво (ПДВ), АІС «ТАХ», АС «Бест-звіт», АС «Аудит», Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Офіційний веб-сайт Державної податкової адміністрації України, акти Алчевської ОДПІ від 11.11.2011р. №1798/236-36917523 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Оріал»(код за ЄДРПОУ 36917523)»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.11р. по 30.09.11р. та від 14.11.2011р. №1811/231-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком»(код за ЄДРПОУ 36917481)»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011р. по 30.09.2011р. Аналізуючи зазначені документи та інформацію податковий орган прийшов до переконання, що правочини укладені ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком»з контрагентами (як покупцями так і продавцями), порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Враховуючи вищенаведене ДПІ вважає, що ПП «Красер»безпідставно віднесені до складу валових витрат витрати по господарських операціях з ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком», оскільки інформація зазначена в первинних документах (видатково-прибуткових накладних, актах надання послуг) про здійсненні таких є недостовірною з огляду на наступні обставини: не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій поставки, участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання такого постачання, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, до перевірки не надано підтверджуючих документів, які підтверджують факт транспортування ТМЦ.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон №334), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, Договору купівлі-продажу № ДГ-0000016 від 01.04.2011р. згідно якого ТзОВ «Оріал»(Постачальник) зобов'язується надати, а Підприємство (Покупець) прийняти і оплатити на умовах Договору товар. Згідно п.2.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, кількість якого обумовлена у виписаних накладних. Поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника.

На виконання договору Підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 96 199,93грн., з яких ПДВ -16 033,32грн. у квітні, травні та червні 2011 року (суматор на датчики рівня пального, суматор для лічильника палива, монтажний комплект до лічильника палива та лічильник, ДУТ «Стріла», бортовий обліковий комп'ютер БУК, система навігаційного обладнання «Автоскан», паливомір): у квітні 2011 року на суму 20 100,00грн., в тому числі ПДВ 3 350,00грн.; у травні 2011 року -57 595,93грн., в тому числі ПДВ -9 599,32грн., у червні 2011 року на суму 18 504,00грн., в тому числі ПДВ - 3 084,00грн., про що виписано податкові накладні, видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Вартість товару, отриманого від ТзОВ «Оріал»відображено у складі витрат за ІІ квартал 2011 року у сумі 80 166,61грн. та включено суми ПДВ до податкового кредиту Підприємства в квітні -червні 2011 року в сумі 16 033,32грн., відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ та даними декларації з ПДВ квітня - червня 2011 року, що підтверджено ДПІ.

Згідно договору №ДГ 0000016 від 01.04.2011р. ТзОВ «Оріал»(Виконавець) зобов'язується надати послуги з тестування обладнання та приладів відповідно до технічних умов ПП «Красер»(Замовник). Згідно п.3 Договору, вартість послуг визначається сторонами за фактом її надання, що відображається в Акті наданих послуг.

На виконання Договору були складені Акти на проведення тестування та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 87 600,07грн. з яких 14 600,01грн. ПДВ: №ОУ-72 від 04.05.2011р. на суму 43 104,07грн. з яких 7 184,01грн. ПДВ; №ОУ -420 від 07.06.2011р. на суму 6 496,00грн. з яких 1 082,67грн. ПДВ; № ОУ -423 від 15.06.2011р. на суму 10 000,00грн. з яких 1 666,67грн. ПДВ; № ОУ -426 від 23.06.2011р. на суму 18 000,00грн. з яких 3 000,00грн.; № ОУ -864 від 29.06.2011р. на суму 10 000,00грн. з яких 1 666,67грн. ПДВ., які являються первинними обліковими документами, в яких зазначено найменування робіт і затрат, розмір ПДВ, дата підписання акта сторонами Договору з посиланнями на договір від 01.04.2011р. №ДГ-0000016, роботи були прийняті Підприємством від ТзОВ «Оріал».

За наслідком виконання робіт Підприємство отримало податкові накладні №72 від 04.05.2011р.; №420 від 07.06.2011р.; №423 від 15.06.2011р.; №426 від 23.06.2011р.; №864 від 29.06.2011р. на загальну суму 87 600,07грн. з яких 14 600,01грн. ПДВ згідно номенклатури яких - «проведення тестування обладнання».

Вартість послуг отриманих від ТзОВ «Оріал»відображено Підприємством у складі витрат у сумі 73 000,05 грн. у ІІ кварталі 2011 року та суми ПДВ включені до податкового кредиту підприємства за квітень -червень 2011 року в сумі 14 600,01грн.

Згідно Договору купівлі-продажу №000006 від 12.12.2010р. згідно якого ПП «Ново-Ком» (Постачальник) зобов'язується надати, а Підприємство (Покупець) прийняти і оплатити на умовах Договору товар. Згідно п.2.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, кількість якого обумовлена у виписаних накладних. Поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника.

На виконання договору Підприємством отримано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 60 728,00грн., з яких ПДВ -10 121,33грн. у січні, лютому, квітні 2011 року (модуль «Автоскан», паливомір, татирувальна таблиця, монтажний комплект одноканального та двоканального витратоміра, модуль «Автоскан Трек»): у січні 2011 року на суму 13 260,00грн. в тому числі ПДВ 2 210,00грн.; у лютому 2011 року на суму 30768,00грн. в тому числі 5128,00грн. ПДВ; у квітні 2011 року на суму 16 700,00грн., в тому числі ПДВ 2 783,33грн. про що виписано податкові накладні, видаткові накладні, які долучені до матеріалів справи.

Згідно договору №ДГ 0000006 від 12.12.2011р. ПП «Ново-Ком»(Виконавець) зобов'язується надати послуги з тестування обладнання та приладів відповідно до технічних умов ПП «Красер»(Замовник). Згідно п.3 Договору, вартість послуг визначається сторонами за фактом ії надання, що відображається в Акті наданих послуг.

На виконання Договору був складений Акт на проведення тестування та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 7 932,00грн., з яких 1 322,00грн. ПДВ: №ОУ-62 від 10.02.2011р. які являються первинними обліковими документами, в яких зазначено найменування робіт і затрат, розмір ПДВ, дата підписання акта сторонами Договору з посиланнями на договір від 12.12.2010р. №ДГ-0000006, роботи були прийняті Підприємством від ПП «Ново-Ком».

За наслідком виконання робіт Підприємство отримало податкову накладну №62 від 10.02.2011р. на загальну суму 7 932,00грн. з яких 1 322,00грн. ПДВ згідно номенклатури яких - «проведення тестування обладнання».

Як вбачається з матеріалів справи та акта перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлений товар та надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками. Оплата за поставлений товар проведена повністю.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком», так і факт реалізації придбаного товару покупцям - контрагентам Підприємства в період січня - червня 2011 року: ВАТ Звенигородське АТП-17108», ПП «СЦ-Сервіс-Центр-Стрий», ПП «ЛІАРД», АВІС -Україна ТзОВ, ТзОВ «Фаворит Агро», ТзОВ «Східспецсервіс», ПП «ЮМЛАСАВТО», ВКП ТзОВ «ІНКО»ЛТД, Одеська залізниця / Відокремлений підрозділ Дистанція колії №22 ст.Одеса -Сотрувальна, ПП «Застава», ПП «Воробйов», ТзОВ «Талисман-К», СТОВ «Цукровик», ТзОВ «СУШІ ХАУС Україна», ТзОВ «Хрещатик -Агро», ТзОВ «Еко-Львів», ВАТ «Львівське АТП -14630»та інші згідно угод, податкових та видаткових накладних, в наслідок чого отримано прибуток за рахунок націнки в розмірі від 30 до 40 %.

В податковому обліку Підприємством включено вартість придбаних товарів та послуг до складу валових витрат за І та ІІ кв. 2011 року та до податкового кредиту січня-червня 2011 року

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентам, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача та свідок, Підприємство на підставі Договору оренди від 11.05.2011р., акта приймання - передачі майна орендує у ПП «Альт»приміщення, що розміщені за адресою м.Львів, вул. Зелена,149, корпус 4 площею 72,62кв. м, копія Договору та акту приймання-передачі яких долучені до матеріалів справи представником відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарської операції, ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком»- контрагенти Підприємства не знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також що у таких не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Товари та послуги, які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Суд зазначає, що відсутність штату працівників, основних засобів у контрагентів не може стави під сумнів не здійснення господарської діяльності, оскільки така може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Судом взято до уваги, що товар та послуги, що придбавались Підприємством в межах досліджених Договорів, які в судовому порядку недійсними не визнавались, надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає суду підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Окрім того слід зазначити, що в деклараціях з податку на прибуток за І та ІІ квартали 2011 року Товариство визначило суму податку до сплати у бюджет, що дає суду підстави вважати про реальність господарської діяльності останнього.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з серпня 2010 року, діяльність, яка визначений у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Підприємства.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період з січня по червень 2011 року надано податкові накладні, які не мала недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх складання законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу сформувати валові витрати та податковий кредит.

Висновки податкового органу про зайве включено до складу валових витрат у І кварталі 2011 року витрати в сумі 32 250,00грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на загальну суму 8 062,50грн. та витрат на загальну суму 167 083,50грн. за 2 квартал 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 38 429,20грн. а також завищення податкового кредиту з ПДВ, що призвело до заниження ПДВ що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 39 866,67грн., в т.ч. в лютому 2011 року -6 450,00грн., в квітні 2011 року - 6 133,33грн., в травні 2011 року -16 783,33грн, в червні 2011 року -10 500,01грн. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Окрім того, суд зазначає, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності Підприємства, як це зазначено в актах перевірок щодо контрагентів Підприємства - були використані лише розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались податковим органом жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських операцій. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком»вищевказаного товару та послуг мали реальний характер.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Оскільки ДПІ не доведено факту не внесення у 10-денний строк з дня виникнення змін у облікових даних платника податків, а саме відомості про зміну реєстрації місцезнаходження платника податків згідно Договору оренди №01/05 від 11.05.2011р. укладеного з ПП «Альт»на оренду приміщення в адміністративно-побутовому корпусі площею 72,62м.кв., за адресою: м.Львів, вул.Зелена 149, корпус 4, а відтак відсутні підстави застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення п.66.3 ст.66 ПК України в розмірі 510,00грн.

Окрім того, оскільки ДПІ в ході проведення перевірки не зверталась до Підприємства з письмовою вимогою про надання відповідних первинних документів, а відтак посилання на порушення п.121.1 ст.121 ПК України не знайшли свого підтвердження, що є підставою для визнання протиправним застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення п.85.2 ст.85 ПК України в розмірі 510,00грн.

Долучений до матеріалів справи акт №102 від 27.08.2012р. «Про ненадання документів для проведення перевірки»стосувався перевірки факту неповного з`ясування питань, що повинні бути з`ясовані для винесення об`єктивного висновку по акту перевірки від 03.08.2012р. №1277/22-10/37205940, що вказано в запереченні на даний акт, та не стосувався вимоги податкового органу щодо надання документів під час проведення перевірки, результати якої відображені в акті 31.08.2012р. №1458/22-10/37205940, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Красер»900,04грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2012р. №0003072321, №0003082321, №0003092321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Красер» 900,04грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.01.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.