Постанова № 28911167, 22.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року 2а-1207/12/1070

приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 10 год. 58хв.

Київський окружний адміністративний суду у складі:

головуючого - судді Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю

представника позивача Гайдая В.Ф.

представника відповідача Калініченко Т.Я. , Заверуха Г.В, Заверуха Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Комплект-Спецсервіс", 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансзапчастина" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,

В С Т А Н О В И В:

Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Комплект-Спецсервіс", 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансзапчастина" про стягнення коштів у сумі 579081, 3 грн., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками Васильківською об'єднаної державної податкової інспекції Київської області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Комплект Спецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ «Укртрансзапчастина» за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року.

В ході перевірки встановлено, що 03.03.2011 року між ПП «Комплект - Спецсервіс» та ТОВ «Укртрансзапчастина» було укладено договір на поставку запчастин №030311.

На виконання вказаного правочину ПП «Комплект - Спецсервіс» сплачено на рахунок ТОВ «Укртрансзапчастина» готівкові кошти в сумі 579081, 3 грн.

Позивач вважає, що зазначений правочин відповідно до ч.1, 2 ст. 215 , ч.5 ст. 203 Цивільного Кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного Кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому цей правочин є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, вчинений без цілі створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемним і не може породжувати жодних-правових наслідків.

Оскільки договір є нікчемним, позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, - стягнути в доход держави коштів у сумі 579081, 3 грн., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, які містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні представники відповідача наполягали на безпідставності вимог позивача та на їх думку, договір, що укладений між ПП «Комплект- Спецсервіс» та ТОВ «Укртрансзапчастина» відповідає вимогам чинного законодавства, повністю відповідає загальним вимогам додержання яких необхідне для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України, ст.ст. 179, 180 ГК України. Зміст правочину не суперечить ЦК України, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки його умови реально виконані. Отже висновок позивача про недодержання вимог ст.203 ЦК України не відповідає дійсності та чинному законодавству.

Крім того зазначив представники відповідача зазначили, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а-2656/12/1070 за позовом Приватного підприємства «Комплект - Спецсервіс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, адміністративний позов задоволено та визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області №000102340 від 24.02.2012 року.

У судове засідання представник третьої особи, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство "Комплект-Спецсервіс" зареєстроване Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 03.06.2010 року, що підтверджується наявною в справі копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансзапчастина» зареєстровано згідно рішення Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 21.02.2003 року за №13391050001003398, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №13204731.

03.03.2011 року між ТОВ "Укртрансзапчастина" (Постачальник) та ПП "Комплект-Спецсервіс" (Покупець) був укладений договір поставки № 03011, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність комплектуючі (товар) в асортименті, в кількості та по ціні згідно Специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На виконання вказаного правочину ПП «Комплект - Спецсервіс» сплачено на рахунок ТОВ «Укртрансзапчастина» готівкові кошти в сумі 579081,3 грн.

В період з 24.01.2012 року по 06.02.2012 року службовими особами Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Комплект-Спецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ "Укртрансзапчастина" за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року.

В ході проведення перевірки, було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого ПП "Комплект-Спецсервіс" було занижено податок на додану вартість на загальну суму 96 513,55 грн., у тому числі за: березень 2011 року на суму 17 699,33 грн., квітень 2011 року на суму 52 519,10 грн., травень 2011 року на суму 26 295,12 грн.

За результатами проведеної перевірки позивачем складено Акт № /23-112/36999318 від 13.02.2012 року, на підставі якого Васильківською ОДПІ Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 000102340 від 24.02.2012 року, яким ПП "Комплект-Спецсервіс" було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 96 515,00 грн., у тому числі, 96 514,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а-2656/12/1070 за позовом Приватного підприємства «Комплект - Спецсервіс» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, адміністративний позов задоволено та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області №000102340 від 24.02.2012 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року у справі № 2а-2656/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, адміністративний позов задоволено та визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області №000102340 від 24.02.2012 року.

Також, судом встановлено, що податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність правочину, який було укладено між ПП «Комплект Спецсервіс» та ТОВ «Укртрансзапчастина» 03.03.2011 року за №030311.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної адміністративної справи є стягнення з відповідача коштів, як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, висновки про нікчемність якого вже спростовано судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі № 2а-2656/12/1070, яке набрало законної сили.

Не погоджуючись з позицією судів першої та апеляційної інстанцій та вважаючи вищезазначений правочин нікчемним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить стягнути в дохід держави кошти у сумі 579081 грн., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом виходячи з висновку про нікчемність правочину, укладеного між відповідачем та його контрагентом - ТОВ "Укртрансзапчастина", судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В Акті перевірки зазначено, що згідно детальної інформації щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податкової звітності та згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ПП "Комплект-Спецсервіс" в березні, квітні, травні 2011 року здійснено операції з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Укртрансзапчастина" на загальну суму 579 081 гривень 30 копійок, у тому числі ПДВ - 96 513 гривень 55 копійок.

З Акту перевірки вбачається, що згідно баз даних АІС "Податки", АІС РПП: ТОВ "Укртрансзапчастина" зареєстровано згідно з рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської РДА Київської області від 21.02.2003 року за № 13391050001003398, код ЄДРПОУ 32393259, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області.

Місцезнаходження ТОВ "Укртрансзапчастина", відповідно до даних АІС "Податки": Київська область, місто Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 51. Фактичне місцезнаходження ТОВ "Укртрансзапчастина" не встановлено.

Зазначено, що на адресу позивача від ДПІ у Києво-Святошинського району надійшов Акт перевірки від 19.12.2011 року № 1277/23-3/32393259 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансзапчастина" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.10.2011 року.

В ході проведеної перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ "Укртрансзапчастина" до підприємців-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та свідчать про те, що правочини між ТОВ "Укртрансзапчастина" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Згідно податкової звітності ТОВ "Укртрансзапчастина" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

З огляду на наведені обставини позивачем було зроблено висновок про те, що ТОВ "Укртрансзапчастина" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ "Укртрансзапчастина" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Допитаний співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі громадянин ОСОБА_7 пояснив, що зареєстрував підприємство за винагороду, фінансово-господарських документів не підписував, звітності не складав та до органів ДПС не подавав, фінансово-господарську діяльність не проводив.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для звернення до суду з даним позовом у зв'язку з наступним.

Представниками відповідача суду надано копію Висновку судово-почеркознавчого дослідження КНДІСЕ № 937/04-05 від 30.04.2012 року.

Відповідно до висновків вказаного дослідження, будь-яких ознак виготовлення електрографічної копії протоколу №3 Загальних зборів учасників ТОВ «Укртрансзапчастина» від 30.11.2010 року, шляхом монтажу не спостерігається. Остаточно встановити, чи мав місце монтаж при виготовленні вказаного документу, можливо лише за оригіналом цього документу. Підпис від імені ОСОБА_7, зображення якого міститься в графі «Підписи» копії №3 Загальних зборів учасників ТОВ «Укртрансзапчастина» від 30.11.2010 року на 2-х аркушах, в графі «Постачальник» договору договір поставки від 03.03.2011 року №030311 на 2-х аркушах, в графах «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» таких документів як: податкова накладна від 03.03.2011 року №18 на 1-му аркуші, податкова накладна від 11.04.2011 року №21 на 2-х аркушах, податкова накладна від 16.05.2011 року №62 на 1-му аркуші, в графах «Виписав(ла)» таких документів як: рахунок - фактура від 03.03.2011 року №101 на 1-му аркуші, рахунок - фактура від 11.04.2011 року №204 на 2-х аркушах, рахунок - фактура від 16.05.2011 року № 62 на 1-му аркуші, в графах «Відвантажив(ла)» таких документів як: видаткова накладна від 03.03.2011 року№110 на 1-му аркуші, видаткова накладна від 11.04.2011 року №216 на 2-х аркушах, видаткова накладна від 16.05.2011 року №62 на 1-му аркуші, вірогідно самим ОСОБА_7.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору №030311 від 03.03.2011 року , відповідачем були надані суду рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, виписки з банків, картка рахунку по контрагенту позивача -ТОВ "Укртрансзапчастина".

Тобто, відповідачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт придбання товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент відповідача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Укртрансзапчастина" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Також, в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента.

Щодо відсутністю за місцем реєстрації контрагента відповідача, суд виходить з наступного.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №13204731, місцезнаходженням ТОВ "Укртрансзапчастина" є: 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Чорновола, будинок 51. Відомостей про відсутність юридичної особи за місцемзнаходження не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підтвердження вказаних обставин суду надані договори, які укладалися між відповідачем та його контрагентами, на підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Укртрансзапчастина" товару з метою отримання прибутку, а саме: договір поставки № 28/04-11 від 07.04.2011 року; договір поставки № 05/01-11 від 11.01.2011 року; договір поставки № 25/03-11 від 17.03.2011 року; договір поставки № 36/05-11 від 31.05.2011 року; договір поставки № 10/05 від 10.05.2011 року; договір поставки № 17/03-11 від 01.03.2011 року; договір поставки № 20/02-11 від 01.02.2011 року; договір поставки № 01/01-11 від 05.01.2011 року; договір поставки № 22/03-11 від 15.03.2011 року; договір поставки № 23/03-11 від 17.03.2011 року; договір поставки № 12/01-11 від 26.01.2011 року; договір поставки № 31/04-11 від 21.04.2011 року; договір поставки № 32/04-11 від 28.04.2011 року; договір поставки № 18/03-11 від 02.03.2011 року; договір поставки № 03/01-11 від 10.01.2011 року; договір поставки № 050111Ф від 14.03.2011 року; договір оренди нежилого приміщення № 15-0 від 01.07.2011 року; додаткова угода № 1 до договору оренди нежитлових приміщень від 01.07.2011 року, договір оренди від 20.11.2010 року; додаткова угода № 1 від 17.11.2011 року до договору б/н оренди нежитлових приміщень від 20.11.2010 року.

Правочини, вчинені за вищевказаними договорами підтверджені первинними бухгалтерськими документами, наданими представниками відповідача під час судового розгляду справи, копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що при придбанні товару у ТОВ "Укртрансзапчастина" та подальшому перепродажі його іншим контрагентом відповідач отримував прибуток.

З врахуванням того, що відповідачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ТОВ "Укртрансзапчастина", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення відповідачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; висновки позивача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ "Укртрансзапчастина" з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Посилання позивача на відсутність у ТОВ "Укртрансзапчастина" найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ "Укртрансзапчастина" трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Позивачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що проданий ТОВ "Укртрансзапчастина" відповідачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій - продаж товарів - виконання такого договору не вимагало від виконавця наявності основних фондів, спеціального технічного обладнання, оскільки умови про безпосереднє виробництво продавцем таких товарів умови укладеного договору не містять.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу про безтоварність угоди зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень.

Отже, в акті перевірки та в судовому засіданні позивачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження нікчемності договору, укладеного між відповідачем та третьою особою та для визнання зазначеного правочину нікчемним.

Згідно із частиною першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом першим частини другої статті 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина перша статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча позивач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", він не звернув уваги на те, що згідно із частиною другою статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині другій статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині другій статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці першому частини другої статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із частиною другою статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд зазначає, що позивач не звернув увагу на те, що згідно із частиною третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши взаємовідносини між відповідачем та третьою особою суд вважає, що договір №030311 від 03.03.2011 року між ними укладено відповідно до вимог діючого законодавства. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, на час розгляду справи судом умови договорів виконані сторонами у повному обсязі.

Судом не встановлені факти, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки господарські зобов'язання відповідача та третьої особи, судом не визнані недійсними як такі, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то і відсутні підстави застосування до відповідачів наслідків ст.208 ГК України.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Комплект- Спецсервіс" 3-тя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансзапчастина" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 січня 2013 р.