Постанова № 28910700, 22.01.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року Справа № 2а/0370/4219/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Козака А.Ю.,

представників відповідача Цвілюх Н.А., Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватної фірми «Смарагд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001422201 та №0001432201 від 07.09.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Смарагд» звернулася з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001422201 та №0001432201 від 07.09.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемним правочин, укладений позивачем із ТзОВ «Медео-Захід», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Медео-Захід», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Також зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Тому, товарно-транспортна накладна не є документом на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків. Зазначає, що висновки відповідача базуються на підставі акту перевірки ТзОВ «Медео-Захід», які були зроблені згідно баз даних податкового органу та не підтверджуються належними та допустимими доказами, при цьому згідно постанов Волинського окружного адміністративного суду визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі даного акту. Разом з тим, контрагент позивача на момент здійснення господарської операції був зареєстрованим суб'єктом господарювання з підтверджуючими відомостями. Вказує, що придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям. Також звертає увагу суду на процедурні порушення, які допустив відповідач при проведенні перевірки, що ставить під сумнів допустимість та належність доказів, зібраних під час її проведення. Враховуючи викладене просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити. Додатково суду пояснив, що висновки податкового органу про невідповідність даних первинних документів щодо подальшої реалізації товару та його придбання є безпідставними, оскільки використання товару у господарській діяльності підтверджується рухом активів по підприємству.

Представники відповідача у судовому засіданні та у наданому письмовому запереченні позовних вимог не визнали, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні або подорожні листи. Зазначили, що з наданих позивачем документів на підтвердження подальшої реалізації товару вбачається, що реалізація товару відбулась раніше, ніж його придбання, що не може бути підтвердженням використання даного товару в господарській діяльності. Також не надані документи первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджувати фактичний рух товару від постачальника до покупця. Крім того, відповідно до перевірок ТзОВ «Медео-Захід» податковим органом встановлено вчинення даним контрагентом позивача нікчемних правочинів, які не спричиняють настання реальних наслідків, у ТзОВ «Медео-Захід» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для ведення господарської діяльності у задекларованих даним товариством обсягах. Тому, в задоволенні позову просять відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що ПФ «Смарагд» зареєстрована як юридична особа 18.03.1998 року, взята на облік в органах податкової служби 24.03.1998 року та є платником податку на додану вартість з 19.12.2005 року.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 08.08.2012 року по 14.08.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПФ «Смарагд» щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань підтвердження задекларованих сум податкового кредиту із контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» в деклараціях за січень 2010 року.

За результатам перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт від 21.08.2012 року №3047/22-1/25092718, яким встановлено порушення фірмою ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, фінансово-господарські операції між ТзОВ «Медео-захід» та ПФ «Смарагд» мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону.

Перевіркою встановлено порушення пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.1, 5.2, статті 5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3906,00 грн. за І квартал 2010 року.

Також встановлено порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.1, пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 3125,00 грн. в січні 2010 року.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав заперечення на нього. Однак, за результатом його розгляду податковим органом повідомлено, що висновки акту відповідають вимогам чинного законодавства та підстав для задоволення вимог, викладених в запереченні, немає. Також прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2012 року №0001422201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 4882,5 грн., з них: 3906,00 грн. основного платежу та 976,5 грн. - штрафних санкцій, та №0001432201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3906,25 грн., з них: 3125,00 грн. - основного платежу та 781,25 грн. - штрафних санкцій.

Позивач не погодившись з такими рішенням податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку. За результати розгляду первинної та повторної скарг, рішеннями ДПС у Волинській області від 08.10.2012 року №4198-10/10-206 та ДПС України від 17.12.2012 року №7193/0/61-12/10-2115 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

В акті перевірки від 21.08.2012 року №3047/22-1/25092718 зазначено, що під час проведення перевірки ПФ «Смарагд» не було надано товарно-транспортних накладних або подорожніх листів, які б засвідчували факт транспортування товару, рахунків, документів складського обліку, та паспортів якості на придбаний товар.

Як встановлено судом, ПФ «Смарагд» по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Медео-Захід» згідно з видатковою накладною №РН-0000010 від 28.01.2010 року, а також виписаною продавцем податковою накладною від 28.01.2010 року №10 відображено в податковому обліку придбання товару - масла И-40А та масла И-20 на суму 18750,00 грн., в тому числі ПДВ - 3125,00 грн.

На підтвердження факту придбання даного товару ПФ «Смарагд» надала суду копії рахунку-фактури, видаткової накладної та податкової накладної, а також виписки по рахунках позивача про здійснені розрахунки за придбаний товар та книги реєстрації довіреностей на підтвердження отримання товару уповноваденою особою позивача.

Як ствердив в судовому засіданні представник позивача, придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар був оприбуткований підприємством на складі та в подальшому реалізований контрагентам-покупцям позивача, що підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару представником покупця, аналітичними відомостями до рахунках №281, 631, 361, 311 за січень - березень 2010 року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність у покупця виданої продавцем податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум з податку на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту, оскільки податковий орган довів, що у позивача відсутні належні документи, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Згідно з пунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товаро-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист -документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН «Товаро-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 -вантажовідправнику, 2 -вантажоодержувачу, 3,4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту придбання товару у ТзОВ «Медео-Захід» масла И-40А та масла № И-20А, оскільки суду в підтвердження перевезення вантажу автомобільним транспортом не надані не лише товарно-транспортні накладні, які згідно з чинним законодавством є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку та для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а й будь-які інші документи, що свідчили б про отримання та транспортування товару.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що поставка товару здійснювалось за рахунок ТзОВ «Медео-Захід», оскільки доказів на підтвердження такої поставки суду не надано.

Крім того, необхідною умовою для включення витрат до валових, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської операції.

Не беруться судом до уваги й твердження представника позивача про те, що придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям з огляду на таке.

Позивачем не надано суду первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують оприбуткування придбаного у ТзОВ «Медео-Захід» товару на складі фірми. Подальша реалізація ПФ «Смарагд» товару не може свідчити про те, що такий товар був придбаний саме у ТзОВ «Медео-Захід».

Таким чином, позивачем не підтверджено фактичний рух товару від продавця до покупця, а, отже, не доведено використання даного товару в господарській діяльності.

Разом з тим, актом позапланової перевірки ТзОВ «Медео-Захід» від 14.03.2012 року №46/23-3/35594018 встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що на думку суду, унеможливлює здійснення товариством безпосередньо фінансово-господарських операцій в значних обсягах.

Також твердження представника позивача про те, що постановами Волинського окружного адміністративного суду скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ, прийняті на підставі акту за результатами перевірки ТзОВ «Медео-Захід» , а висновки акту щодо відсутності виробничих фондів, трудових та матеріальних ресурсів визнані судом передчасними та необєктивними судом не беруться до уваги, оскільки доказів про набрання даними судовими рішеннями законної сили позивачем не надано.

Отже, встановлені судом обставини в своїй сукупності свідчать про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась поза межами правового поля, взаємовідносини між ПФ «Смарагд» та його контрагентом є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків та спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки ПФ «Смарагд», про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника позивача щодо процедурних порушень, допущених при проведенні перевірки, оскільки дії працівників податкового органу позивачем не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «Медео-Захід», а тому у задоволенні адміністративного позову ПФ «Смарагд» слід відмовити повністю.

Інші твердження представника позивача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову приватної фірми «Смарагд» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001422201 та №0001432201 від 07.09.2012 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 27 січня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк