Ухвала суду № 28904001, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1322/11/0170/21

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Курапової З.І. ,

Кобаля М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 03.02.12 у справі № 2а-1322/11/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний простір" (пр. Перемоги, 213 а/ 1 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0000262301/0 від 19.01.2011р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0000292301/0 від 19.01.2011р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0000252301/0 від 19.01.2011р.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Торговельний простір" судовий збір в розмірі 3,40грн. та 8438,40грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Торговельний простір" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р.

За результатом перевірки складений акт перевірки від 31.12.2010р. №21675/23-2/33918215 (т.1 а.с.27-63), яким встановлено порушення позивачем:

- п.п. 1.32 ст.1, п 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 327444грн. за 2009р.

- п. 1.32. ст.1 п. 5.1 та 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшені збитки за 9 місяців 2010р. у сумі 64433грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000262301/0 від 19.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 343552грн. основного платежу та 85888грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.64);

- №0000292301/0 від 19.01.2011р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 64433грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 16108,25грн. (т.1 а.с.65);

- №0000252301/0 від 19.01.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 274842грн. основного платежу та нараховані штрафні санкцій на суму 68710,5грн. (т.1 а.с.66).

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем до складу валових витрат віднесена сума витрат без підтвердження належності цих послуг та товарів до власної господарської діяльності підприємства, які отримані від контрагентів стан яких відмінний від " 0": ПП "ФБМ - Україна" у сумі 78626,20грн. (без ПДВ), стан 23- місцезнаходження не встановлено; ПП "Універсум консалтінг" у сумі 928604,65грн. (без ПДВ), стан 9 - направлено повідомлення за ф №18 - ОПП; ТОВ "ТЕРРА - 2000" у сумі 53317,50грн. (без ПДВ), стан - 10 - запит на встановлення місцезнаходження; ТОВ "Луг - Економ - Сервіс" у сумі 97975грн. (без ПДВ), стан - 8 - до ЄДР віднесено запис про відсутність за місцезнаходженням; ФОП "ОСОБА_2" у сумі 26283,35грн. (без ПДВ), стан - 16 - припинено (ліквідовано); ТОВ "АМО" у сумі 189406грн.

Перевіркою було встановлено, що вказані контрагенти за юридичною адресою не знаходяться, що виключає можливість надання послуг та отримання будівельних матеріалів.

Відповідачем в акті зазначено, що укладені між позивачем та зазначеними контрагентами правочині суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Також відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за наслідком взаємовідносин позивача з даними контрагентами та про його завищення на суму 274842,54грн. та, як наслідок, заниження позивачем ПДВ на вказану суму. Обґрунтування даного порушення викладено у п.п. 3.2.2. п. 3.2 акту перевірки (т.1 а.с.45-47).

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, які були чинні на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період, що перевірявся відповідачем), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку що за змістом вказаних норм законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

При цьому, жодних вимог до того, якими саме первинними документами повинні підтверджуватися господарські операції чинне законодавство України не містить.

З урахуванням вказаних норм, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до валових витрат платника податку включається вартість робіт, послуг, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції до 01.01.2011р.). З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону.

Згідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

По справі було проведену судову - економічну експертизу, висновки якої долучені до матеріалів справи. (т. 2 а.с. 37-49)

З висновку судової економічної експертизи від 30.11.2011р. №1201 вбачається, що експертом були досліджені документи, на підставі яких позивачем були сформовані податковий кредит з ПДВ та валові витрати у період, якій перевірявся відповідачем.

Експертом були досліджені складені на виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентами: ПП "ФБМ - Україна", ПП "Універсум консалтінг", ТОВ "ТЕРРА - 2000", ТОВ "Луг - Економ - Сервіс", ФОП "ОСОБА_2", ТОВ "АМО": видаткові накладні, акти здавання - приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення та виписки банку про списання коштів.

За наслідком дослідження вказаних документів, експерт дійшов висновку, що вони містять інформацію про господарські операції та мають необхідні реквізити, підписані та скріплені печатками від імені обох сторін та відносяться до первинних документів.

Таким чином, податкові накладні виписані: ПП "ФБМ - Україна" (т.1 а.с.116-136), ПП "Універсум консалтінг" (т.1 а.с. 100-103), ТОВ "ТЕРРА - 2000" (т.1 а.с.179-181), ТОВ "Луг - Економ - Сервіс" (т.1 а.с.163-169), ФОП "ОСОБА_2" (т.1 а.с.83-87), ТОВ "АМО" (т.1 а.с.187-229), а також виписані даними контрагентами видаткові накладні, акти здавання - приймання робіт (надання послуг), згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та свідчать про здійснення господарських операцій.

З дослідження вказаних документів експертом було встановлено, що вони підтверджують в повній мірі постачання товарів (послуг) зазначеними контрагентами позивачу на загальну суму без ПДВ у розмірі 1374211,88грн., ПДВ - 274842,50грн. Експертом встановлено, що отримані від контрагентів: ПП "ФБМ - Україна", ТОВ "ТЕРРА - 2000", ТОВ "Луг - Економ - Сервіс", ФОП "ОСОБА_2" товарно - матеріальні цінності, за даними бухгалтерського обліку, оприбутковані в повному обсязі, сума ПДВ відображена на дебеті рах. 644 "Податковий кредит".

Також, судова колегія зазначає, що експертизою встановлено, що товари, які надійшли від постачальників, за даними бухгалтерського обліку позивача, були реалізовані ним (т.2 а.с.42).

Експертом встановлено, що отримані від ТОВ "АМО", ПП "Універсум консалтінг" послуги на загальну суму 1118010,64грн., за даними бухгалтерського обліку, списані у повному обсязі на витрати підприємства бухгалтерською проводкою, сума ПДВ відображена на дебеті рах. 644 "Податковий кредит".

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками експерта, викладеними у висновку судово - економічної експертизи, як з такими, що підтверджуються матеріалами справи та обґрунтовані, на думку суду, у повному обсязі.

За таких підстав, враховуючи положення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", судова колегія дійшла висновку про наявність у позивача підстав для віднесення до валових витрат суми у розмірі 1374212грн., з яких валові витрати у сумі 1309779грн. за період 2009р., та 64433грн. за період 2010р. та податкового кредиту на суму 274842,54грн.

Судова колегія вважає необґрунтованими висновки податкового органу про нікчемність укладених правочинів та відсутність, з цих підстав, права на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України), юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається,що ПП "ФБМ - Україна", ПП "Універсум консалтінг", ТОВ "ТЕРРА - 2000", ТОВ "Луг - Економ - Сервіс", ФОП "ОСОБА_2", ТОВ "АМО" на період укладення та виконання господарських договорів, а також виписки позивачу податкових накладних, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, а отже були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали право на здійснення господарської діяльності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами, вони були зареєстровані платниками ПДВ, що вказує на наявність у них підстав для виписки податкових накладних.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані особи на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не булі наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю, а також доказів скасування (анулювання) реєстрації даних осіб, як платників ПДВ.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Крім того, судова колегія зазначає, що пунктом 1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідачем було надано оцінку нікчемності правочину, при цьому акт перевірки, містить тільки посилання на нікчемність правочинів та взагалі не містить оцінки та дослідження реальності їх виконання. Вказане свідчить про те, що відповідач зробив висновки про нікчемність правочину без фактичного дослідження договорів або без посилання на відповідне рішення про визнання такого договору нікчемним.

Крім того, акт перевірки не містить даних про момент внесення до ЄДРПОУ записів про зміну стану контрагентів позивача порівняно з часом здійснення господарських відносин з ними позивача, що свідчить про неповноту з'ясування обставин під час проведення перевірки.

Посилання представника відповідача на постанову Апеляційного суду АР Крим від 05.04.2011р. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП за порушення ведення податкового обліку, судова колегія вважає безпідставним та неспроможнім з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в від 31.12.2010р. №21675/23-2/33918215 про порушення платником податків вимог Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств ", не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000262301/0 від 19.01.2011р.; №0000292301/0 від 19.01.2011р.; №0000252301/0 від 19.01.2011р.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.02.12 у справі № 2а-1322/11/0170/21 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис З.І.Курапова

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва