Ухвала суду № 28903997, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6266/09/5/0170

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник Прокурора м. Керчі - Гукасян Христина Артушівна, довіреність № посв. №005830 від 25.09.12

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 15.02.10 у справі № 2а-6266/09/5/0170

за позовом Прокурора м. Керчі (вул. Радянська, 12, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у сумі 436330,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.10 позов Прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у сумі 436330,11 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1: ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у сумі 436330,01 грн., в тому числі:

з податку з доходів фізичних осіб у сумі 436329,24 грн. на р/р №33215801700019 в УКУ в АРК, до місцевого бюджету м. Керч, ЄДРПОУ 34740946, МФО 824026, код платежу 11010200;

з податку на додану вартість у сумі 0,77 грн. на р/р 31118029700019, до місцевого бюджету м. Керч, код платежу 14010100 в УДК в АРК, ЄДРПОУ 34740946, МФО 824026.

В іншій частині відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 21.01.13 прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші сторони не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.09.2005р. відповідач зареєстрований виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим як фізична особа - підприємець, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру № 978863 (а.с.24).

Відповідач перебуває на обліку платника податків у Державній податковій інспекції м. Керчі АР Крим та відповідно до ст.9 Закону Україну "Про систему оподаткування", зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2008 року позивачем була проведена виїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

За результатами перевірки було складено акт № 2686-17-1-09-2570919175 від 29.12.2008 року (а.с.16-19), яким встановлено порушення:

- п.п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 1392 "Про прибутковий податок з громадян" в частині ведення обліку доходів та витрат, достатніх для визначення суми загального оподатковуваного доходу, що привело до недоплати податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльністю за 4 квартал 2007 року та 9 місяців 2008 року у розмірі 430801,95 грн. (частково погашено відповідачем у розмірі 1468,38 грн.)

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 574403,00 грн., у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання на суму 288437,01 грн. (частково погашено відповідачем у розмірі 288436,24 грн.).

На підставі зазначеного акту перевірки, позивачем 03.02.2009 року прийняті

- податкове повідомлення-рішення № 00000521701/0

- податкове повідомлення-рішення №0000511701/0(а.с.20), які були отримані відповідачем 03.09.2009 року.

Також, 13.03.2009 року позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

За результатами перевірки складено акт № 568/1702/2570919175, яким встановлено порушення строків сплати податкового зобов'язання, передбаченого пп.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181 - ІІІ (а.с.12).

На підставі зазначеного акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004241702/0 від 13.03.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 110,70 грн., яке було отримано відповідачем 13.03.2009 року, про що свідчить підпис про отримання (зворотній бік а.с.12).

27.01.2009 року позивачем, за порушення податкового законодавства, було прийнято податкове повідомлення № 0003731702/0 від 27.01.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 615,60 грн. (а.с.14).

У зв'язку з несплатою заборгованості за період з 17.02.2009 року по 01.04.2009 року відповідачу була нарахована пеня у розмірі 6269,37 грн.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень - рішень, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 2181 було передбачено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Оскільки вищезазначені податкові повідомлення-рішення надіслані (вручені) відповідачу у встановленому Законом порядку, а також не оскаржені відповідачем, то зазначені в них суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 436330,01 грн., в тому числі заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 429949,17 грн., штрафні санкції у розмірі 111,46 грн., пеня у розмірі 6269,38 грн. (288437,01 - 288436,24 + 430801,95 - 1468,38 + 615,60 + 110,70 + 6269,37).

Судова колегія вважає необґрунтованими висновки позивача про те, що за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 436330,11 грн., з огляду на таке.

В розрахунку суми податкового боргу позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача становить 436330,11 грн., однак, згідно розрахунків, за відповідачем числиться заборгованість у загальній сумі 436330,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення 0,10 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Заборгованість відповідача перед бюджетом становить 436330,01 грн., що підтверджується наявними у справі первинними доказами виникнення податкових зобов'язань.

Однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів, відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Примусове стягнення податкової заборгованості - передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних провавідносин), активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Пунктом 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.02.10 у справі № 2а-6266/09/5/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва