Постанова № 28903950, 24.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 9104/152370/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. по справі за позовом Приватного підприємства "МКМ-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання дій протиправними,-

встановив:

Приватне підприємство «МКМ-Сервіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, просило визнати протиправними дії відповідача, які полягали у викладені в акті перевірки від 31.03.2011р. №1111/23-209/35383180 незаконних висновків про завищення підприємством податкового зобов'язання в сумі 3 762 015,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 3 663 168,00 грн., а також висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між підприємством та його контрагентами.

Зі змісту заявленого позову слідує що, на думку позивача, податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому позивач зазначає, що одним з основних принципів розгляду податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з чим передбачається, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, достовірними.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки ДПІ щодо безтоварності фінансово-господарських операцій ґрунтуються на припущеннях, оскільки під час перевірки не досліджувались первинні документи по факту придбання (реалізації) товарів (робіт, послуг), які підтверджують реальність господарських операцій, внаслідок чого отримано прибуток. Основним аргументом позивача щодо хибності висновків податкового органу є те, що укладені між суб'єктами господарювання при здійсненні господарської діяльності договори не мають ознак нікчемності, спрямовані на реальне настання наслідків, відповідають вимогам закону, в судовому порядку не визнані недійсними. Позивач стверджує, що реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, які полягали у викладені в акті перевірки від 31.03.2011р. №1111/23- 209/35383180 протиправних висновків про завищення Приватним підприємством «МКМ-Сервіс» податкового зобов'язання в сумі 3 762 015,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 3 663 168,00 грн., а також висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між Підприємством та його контрагентами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог податковий орган зазначає, що проведеною перевіркою не виявлено дотримання вимог, встановлених ч.ч.1-2 ст.3 Господарського Кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст.55 Господарського Кодексу України в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного,робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування, за рахунок відсутності можливостей фактичного здійснення операцій з врахуванням реального часу, оперативності проведення операцій залежності від місця знаходження майна контрагентів та місця виконання зобов'язань, недотримання вимог ч.1 ст.62 Господарського Кодексу України в частині здійснення систематичної господарської діяльності для задоволення суспільних та особистих потреб.

В основу заявлених апеляційних вимог покладено висновок про те, що в діяльності Приватного підприємства "МКМ-Сервіс" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

Приватне підприємство «МКМ-Сервіс» зареєстроване 05.09.2007р. виконавчим комітетом Львівської міської ради - Свідоцтво про державну реєстрацію від 05.09.2007р. №14151020000018314 (а.с.23 т.1). Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.09.2007р. за №24234 (а.с.25 т.1). У періоді, що перевірявся, підприємство було платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову невиїзну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати ПДВ за січень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 31.03.2011р. №1111/23-209/35383180 (а.с. 139-153 т.6), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого укладені правочини мають ознаки нікчемності та порушують п.185.1, ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.198.2 ст.198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що є наслідком завищення податкового зобов'язання в сумі 3 762 015,00грн. та завищення податкового кредиту в сумі 3 663 168,00грн.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Реалізація органами ДПС контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, здійснюється шляхом проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За результатами проведених перевірок, відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, органи ДПС складають акт або довідку такої перевірки, які виписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (надалі -Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як випливає зі змісту пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави стверджувати, що як власне акт перевірки, так і дії посадових осіб контролюючого органу із проведення перевірки та складення цього акта не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків.

Позовні вимоги в даному спорі за своєю суттю є вимогами про спростування висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, з метою створення правових передумов для оскарження винесеного за результатами такої перевірки рішення, тобто вимогами про оскарження акту перевірки ДПІ.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Резюмуючи, можна зробити висновок про те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідна правова позиція Вищого адміністративного суду України відображена в пункті 13 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2009 року № 1619/10/13-09.

Аналогічна правова позиція викладена і в Листі Державної податкової служби України від 31.07.2012 № 20727/7/10-0217/2986 Щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Однак, суд першої інстанції, в порушення вимог статей 159, 161 КАС України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився щодо характеру правовідносин, не дав належної оцінки вищевказаним обставинам.

З огляду на викладене, суд першої при вирішенні даного спору не встановив фактичного змісту поданого Приватним підприємством "МКМ-Сервіс" позову та допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи і порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки рішення суду, а тому постанова підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. по справі № 2а-4775/11/1370 скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "МКМ-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання дій протиправними - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Глушко

Судді: О.О. Большакова

В.Я. Макарик