Постанова № 28902117, 22.01.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" січня 2013 р. Справа № 5004/1102/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Туз С.О. (договір №01/12/11 від 10.01.2012р.)

від третьої особи - не з'явився;

від органу прокуратури - Шпинта С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Волинської

області на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2012р. у справі

№5004/1102/12

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави, в особі - Державної інспекції сільського господарства у Волинській області

до 1. Луцької міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Буратіно»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

в особі Волинського відділення

про скасування рішення міської ради визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про правл власності на землю,-

До початку розгляду справи, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2012р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. здійcнено зміну складу колегії суддів, окрім заміни головуючого у справі №5004/1102/12. Визначено склад колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І. (т.2 арк. справи 128).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2012р. у справі №5004/1102/12 (суддя Сур'як О.Г.) відмовлено в задоволенні позову Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави, в особі Державної інспекції сільського господарства у Волинській області до Луцької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» ЛТД (надалі в тексті - Товариство), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення про скасування рішення міської ради визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про право власності на землю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2007р. в момент його укладення не суперечив актам законодавства, в тому числі й рішенню Луцької міської ради від 29.09.2007р. №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженої відповідальністю ВТП «Буратіно» для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» на вул.Винниченка, 4» (надалі - оспорюване рішення). На момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2007р. рішення Луцької міської ради від 29.09.2007р. №18/40 було чинним і ніким не оспорювалось. Окрім того, Позивачу було відомо про прийняття Луцькою міською радою оспорюваного рішення в момент його прийняття на пленарному засіданні сесії Луцької міської ради Волинської області 29 вересня 2007р. Проте, з цього часу Позивачем не вживались будь-які дії щодо оскарження даного рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2007р. та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0905 га для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» від 19 березня 2008р.(т.2, арк.справи 98-103).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 01.11.2012р. у даній справі, Прокуратура Волинської області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позов.

Скаржник вважає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку Скаржника, поза увагою суду залишився той факт, що саме на цій земельній ділянці був розміщений об'єкт нерухомості - літнє кафе, про що свідчить рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №318 від 17.05.2007р., згідно якого виконком вирішив оформити право комунальної власності за територіальною громадою міста луцька в особі Луцької міської ради на це літнє кафе - нежитлове допоміжне приміщення по вул.Винниченка, 4 загальною площею 42 м2. Скаржник вважає, що судом дано невірну оцінку законності продажу земельної ділянки площею 0,0905 га у власність Товариства поза конкурсом. Крім того, Скаржник зазначає, що про факт передачі земельної ділянки у власність Товариства стало відомо лише в ході розгляду звернення депутата Луцької міської ради Нікітюка В.С., яке надійшло до Прокуратури області в січні 2012р., а тому вважає, що строк позовної давності порушено з поважних причин.(т.2, арк.справи 114-116).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 30.11.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 109).

Позивач надіслав апеляційному суду 24.12.2012р. клопотання про розгляд справи без його участі.(т.2, арк.справи 131), яке прийнято колегією суддів до уваги.

В судових засіданнях 25.12.2012р. та 22.01.2013р. представник органу прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Відповідача-2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-1 та Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не забезпечили явку своїх представників у призначені судові засідання, причин неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(т.2, арк.справи 118-122, 133-137).

Проте, оскільки ухвалами у справі від 30.11.2012р. та 25.12.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, - колегія суддів вбачає за можливе розглянути скаргу по суті за наявних у справі матеріалів.(т.2, арк.справи 109, 130).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.1997р. виконавчим комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення №462, яким ТзОВ ВТП «Буратіно» ЛТД передано у постійне користування для торгівлі та експлуатації приміщень земельну ділянку площею 0,0594 га, за адресою м.Луцьк, вул.Винниченка, 4, про що видано державний акт №000769.(т.2, арк.справи 19).

03.08.2001р. Товариство та Луцька міська рада уклали договір купівлі-продажу майна комунальної власності №50п/в, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про що внесено реєстровий запис №2941. На підставі зазначеного договору Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 13.08.2001р. було видано реєстраційне посвідчення серії АЮ №01028 на об'єкт нерухомого майна: «нежитлове приміщення кафе «Буратіно», площею 360,4 м2.(т.2, арк.справи 18).

Матеріали справи свідчать, що рішенням Луцької міської ради №23/8.26 від 18.04.2005р. «Про надання ТзОВ ВТП «Буратіно» дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки на вул.Винниченка, 4», Товариству надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування приміщення кафе «Буратіно», за умови збереження зелених насаджень на вул.Винниченка, 4 загальною площею 0,111 га, за рахунок земель комунальної власності при виконанні умов, визначених власником землі або землекористувачем, державним інспектором по використанню і охороні земель міста та іншими державними виконавчими органами при погодженні місця розташування об'єкта.(т.1, арк.справи 42).

Вбачається, що Луцьке міське Управління земельних ресурсів 16.05.2005р. видало умови №134 відведення земельної ділянки, якими передбачено, що земельна ділянка надається заявнику для обслуговування приміщення кафе при умові збереження зелених насаджень.(т.1, арк.справи 43). Така ж умова відведення була поставлена Державним управлінням екології та природних ресурсів в Волинській області (висновок 24.06.2005р. №137), яке погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови збереження зелених насаджень, забезпечення використання та утримання земельної ділянки за цільовим призначенням.(т.1, арк.справи 44).

Луцька міська санепідемстанція 01.07.2005р. надала висновок №156 щодо вибору земель-ної ділянки під забудову, в якому зазначила, що земельна ділянка, що відводилась, в минулому була сквером.(т.1, арк.справи 46-47).

Проте, з листа за підписом заступника Луцького міського голови, керуючого справами виконкому №1.1.8/1162 від 02.03.2012р. вбачається, що територія в районі реконструкції кафе «Буратіно» по вул.Винниченка у м.Луцьку, відповідно до наявної містобудівної документації, яка знаходиться в Управлінні містобудування та архітектури Луцької міської ради, не відносилась і не відноситься до скверу. Крім цього, в архівному відділі міської ради відсутні рішення Луцької міської ради або рішення виконавчого комітету про надання статусу скверу земельній ділянці на вул.Винниченка в районі реконструкції кафе «Буратіно» та відсутній план земельної ділянки, відведеної під сквер.(т.2 , арк.справи 23).

З матеріалів справи вбачається, що Луцькою міською радою 29.09.2007р. було прийнято рішення №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» на вул.Винниченка, 4», яким продано у власність ТзОВ ВТП «Буратіно» ЛТД земельну ділянку (кадастровий номер 110270015) по вул.Винниченка, 4 площею 0,0905га.(т.1, арк.справи 26).

Вбачається, що 29.10.2007р. Товариство та Луцька міська рада уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Луцьк, вул.Винниченка, 4. Договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 і зареєстровано за №3810.(т.1, арк.справи 27).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є земельний спір.

Вбачається, що з урахуванням вимог частин 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України від 21 травня 1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, терироріальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини 1, 2 статті 83 ЗК України).

За приписами статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.(ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із статтею 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) - надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. А право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.(ст. 125 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, відповідно до ч.1 ст.126 ЗК України, посвідчується державним актом.

Матеріалами справи стверджено і судом першої інстанції встановлено, що на підставі укладеного 29.10.2007р. з Луцькою міською радою договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Луцьк, вул.Винниченка, 4 - 19.03.2008р. Товариством було отримано державний акт серії ЯД №306034 на земельну ділянку площею 0,0905 га, що розташована за зазначеною адресою.(т.1, арк.справи 39).

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням. Цільове призначення земельної ділянки, згідно ст.1 Закону України «Про землеустрій», - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Тобто, цільове призначення земельної ділянки - це встановлені законодавством і конкретизовані відповідним органом влади допустимі межі використання земельної ділянки її власником або користувачем. Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки - її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Вичерпний перелік категорій земель міститься в ст.19 ЗК України, якою передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради № 1437/20.1-17 від 16.10.2012р., у відповідності з умовними позначеннями до генерального плану міста Луцька, затвердженого рішенням міської ради від 24.06.2009р. №42/1, - земельні ділянки, обмежені вулицями Винниченка, С.Бандери, Потапова, Бойка є територією багатоквартирної та громадської забудови.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки. Такої правової позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України, що знайшло відображення у п.4 Постанови Пленуму від 30.03.2012р. №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Відповідно до п.03.07 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, - землі для обслуговування будівель торгівлі відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови.

З огляду на зазначені приписи законодавства і обставини справи - є вірним висновок суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, оскільки її цільовим призначенням є обслуговування приміщення кафе «Буратіно».

Отже, на підставі рішення Луцької міської ради від 29.09.2007р. №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» на вул.Винниченка, 4» та згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2007р., Товариство набуло право власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому нерухоме майно - «нежитлове приміщення кафе «Буратіно», площею 360,4 м2, що виключало необхідність проведення конкурсу згідно ч.2 ст.127 ЗК України (в редакції яка діяла на момент продажу земельної ділянки).

Із зазначених мотивів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2007р. в момент його укладення не суперечив актам законодавства, в тому числі й рішенню Луцької міської ради від 29.09.2007р. №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» по вул.Винниченка, 4». На момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2007р. - рішення Луцької міської ради від 29.09.2007р. №18/40 було чинним і ніким не оспорювалось.

Під час розгляду справи у суді першої Відповідач-2 подав письмову заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, яку було прийнято до розгляду.(т.2, арк.справи 25-26).

За змістом ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.(ч.1 ст.261 ЦК України).

Місцевим судом правомірно не взято до уваги посилання прокурора на те, що про наявність порушень земельного та цивільного законодавства при винесенні Луцькою міською радою 29.09.2007р. рішення №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» на вул.Винниченка, 4 в м.Луцьку» та при укладенні 29.10.2007р. на його підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 905 м2 Прокуратурі області стало відомо під час розгляду звернення депутата Луцької міської ради Никитюка В.С. від 11.01.2012р. При цьому, колегія суддів приймає до уваги наступне:

Оспорюване рішення №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» на вул.Винниченка, 4» було прийняте Луцькою міською радою 29.09.2007р.

З метою здійснення прокурорського нагляду за законністю рішень що приймаються міською радою, ст.9 Закону України «Про прокуратуру», передбачена участь прокурора в засіданнях міської ради.

Як вбачається з протоколу №30 засідання виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області від 15.11.2007р. і встановлено місцевим судом - на засіданні виконавчого комітету Луцької міської ради, під час прийняття рішення №760-5 «Про дозвіл на будівництво», яким Товариству було дозволено провести реконструкцію нежитлового приміщення кафе «Буратіно» по вул.Винниченка 4, - був присутній перший заступник прокурора міста Луцька і цю обставину під час розгляду справи представники позивачів не спростували.(т.2, арк.справи 27).

Окрім цього, з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у м. Луцьку по вул.Винниченка, 4 від 02.04.2008р. вбачається, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Степанюком В.В. з участю помічника прокурора м.Луцька Грибкова С.М. було проведено перевірку законності знесення зелених насаджень на земельній ділянці розташованій у м.Луцьку по вул.Винниченка, 4, яка примикає до кафе «Буратіно» і огороджена металічним парканом. В ході перевірки було встановлено, що згідно рішення Луцької міськради від 29.09.2007р. №18/40 Луцька міська рада продала у власність Товариства земельну ділянку у м.Луцьк по вул.Винниченка, 4 площею 0,0905 га для обслуговування приміщення кафе «Буратіно». Даний акт особисто підписав помічник прокурора м.Луцька Грибков С.М., тобто останній був ознайомлений із змістом акту.(т.2, арк.справи 40).

Господарським судом Волинської області 19.01.2009р. було винесено рішення у справі №4/ 134-40 за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Товариства про стягнення 6 295 грн. шкоди, з якого вбачається, що в судовому засіданні першої інстанції досліджувались обставини прийняття Луцькою міською радою рішення №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» на вул.Винниченка, 4» від 29.09.2007р., укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2007р. та оформлення Товариству 19.03.2008р. державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0905 га для обслуговування приміщення кафе «Буратіно». З рішення у справі №4/134-40 також вбачається, що в судовому засіданні 19.01.2009р. прийняв участь прокурор відділу представництва прокуратури Волинської області Остапчук С.О.(т.2, арк.справи 41-42).

З огляду на зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що незважаючи на обізнаність органів прокуратури станом на 19.01.2009р. про прийняття Луцькою міською радою рішення №18/40 від 29.09.2007р., укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2007р. та оформлення Товариству 19.03.2008р. державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0905 га для обслуговування приміщення кафе «Буратіно», - жодних заходів прокурорського реагування щодо визнання незаконним та скасування зазначеного рішення, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності на землю не вживалось.

Місцевий господарський суд також встановив, що про факт прийняття Луцькою міською радою рішення №18/40 «Про продаж земельної ділянки у власність підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Буратіно» для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» по вул.Винниченка, 4» - Позивачу-Державній інспекції сільського господарства у Волинській області стало відомо 29.09.2007р. - в момент його прийняття на пленарному засіданні сесії Луцької міської ради Волинської області. Зазначений висновок суд ствердив наступним:

Згідно постанови Кабінету міністрів України №1300 від 12.12.2011р. «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» було створено територіальні органи Державної інспекції сільського господарства, у тому числі й державну інспекцію сільського господарства у Волинській області. Відповідно до п.2 вказаної Постанови, територіальні органи Державної інспекції сільського господарства є правонаступниками територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів, у частині виконання такими територіальними органами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Як вбачається із зазначеного вище протоколу вісімнадцятої сесії Луцької міської ради від 29.09.2007р. - питання про продаж земельної ділянки у власність Товариству для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» по вул.Винниченка, 4 було включено до порядку денного під №12 у списку земельних питань, доповідачем із даного питання був начальник Луцького міського управління земельних ресурсів Державного комітету із земельних ресурсів Кухарчук Б.М.

Враховуючи зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що незважаючи на обізнаність Позивача з 29.09.2007р. про прийняття на пленарному засіданні сесії Луцькою міською радою оспорюваного рішення №18/40, останнім впродовж п'яти років не вживалось будь-яких дій щодо оскарження зазначеного рішення, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.10.2007р. та державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0905 га для обслуговування приміщення кафе «Буратіно» від 19.03. 2008 року.

З огляду на зазначені обставини в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що встановлений строк позовної давності в три роки для прокурора та позивача за даними спірними відносинами закінчився 29.09.2010р., а позов до господарського суду Волинської області подано Прокурором 23.04.2012р., по спливу більше півтора року з моменту закінчення строку позовної давності.

Колегія суддів зауважує, що до винесення судом першої інстанції рішення у даній справі - клопотання про поновлення пропущеного строку позивачі не подавали.

Тому відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог через сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі - колегія суддів вважає правомірною.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу прокурора Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 01.11.2012р. у справі №5004/1102/12 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/1102/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.