Ухвала суду № 28901457, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2271/12/0170/11

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Чакал Айше Реджепівна, довіреність № 11/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 27.07.12 у справі № 2а-2271/12/0170/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим" (вул. Теплічна, 4, селище Гвардійське, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97513)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим» задоволено: визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим №0001652301 від 08.12.2011 та №0001662301 від 13.02.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес-Крим» (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001652301 від 08.12.2011 та №0001662301 від 13.02.2012.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення:№0001652301 від 08.12.2011 та №0001662301 від 13.02.2012, є необґрунтованими, оскільки податковий кредит сформовано позивачем обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент складення законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.12.2012 №0001652301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 144982,50грн., в тому числі за основним платежем 0,00грн., за штрафними санкціями 144982,50грн.

За результатами розгляду скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001662301 від 13.02.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2307,00грн., в тому числі за основним платежем 2307,00грн., за штрафними санкціями 0,00грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень став акт №2068/23-02/34398437 від 18.11.2011документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за листопад 2009 року.

Перевіркою зафіксовані порушення позивачем: частин першої, п'ятої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямованні на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальінстю«Інвек». Ветеринарні препарати, кормові добавки»; підпункту 7.4.1 пункту7.4, підпункту7.2.6, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2009 року у загальній сумі 115986,00грн.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011,було визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до пункту 1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені в складі вартості товарів, є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом першої інстанції досліджені податкові накладні:№5190 від 11.11.2009, №5088 від 04.11.2009, 5136 від 09.11.2009, №5034 від 02.11.2009, №5033 від 02.11.2009, №5299 від 18.11.2009, №5291 від 18.11.2009, отримані від ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, та безперечно встановлено, що вони відповідають вищезазначеним нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

Заявником апеляційної скарги не враховано, що в акті перевірки не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону вищезазначених податкових накладних.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про відсутність у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», оскільки останнє не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, через наступне.

Підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (пункт 1 статті 9, пункт 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем, недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем отримано від ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» кормовий премікс в кількості 52,4 тони на загальну суму 695913,24 грн., в тому числі податок на додану вартість -15985,54грн., отримання кормового префіксу підтверджується відповідними видатковими накладними, які містять підписи уповноважених осіб та відбитки печаток підприємств.

Слід зазначити, що на суму поставки товару ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» виписані податкові накладні, отриманий товар оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідченими банком.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що отриманий позивачем від ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» кормовий премікс використовувався позивачем у оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, оскільки із статуту позивача та довідки серії АА №488328 з Єдиного державного реєстру підприємств установ організацій видами діяльності позивача є за КВЕД-2010: 01.11 - вирощування зерновий культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.42 - Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.46 - розведення свиней; 10.11 - виробництво м'яса. Згідно звіту про стан тваринництва (форма №24-сг, місячна) позивачем з початку року реалізовано на забій (у живій масі) худоби та птиці всього 12182 одиниці, з них 752 великої рогатої худоби, 11430 свиней. Станом на 01.11.2009 позивач мав у власності 12148 свиней. Списання отриманого позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» кормового преміксу підтверджується актами на списання матеріалів.

Помилковими вважаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі щодо нікчемності укладеного правочину, оскільки матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі податку на додану вартість в ціні товару.

Судова колегія зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на нікчемність угод, укладених позивачем із ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», тому що згідно актів зустрічних перевірок неможливо встановити місцезнаходження останнього, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно акту перевірки, на підставі якого складені оскаржувані рішення, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» у листопаді 2009року були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4770,00грн., відомостей щодо зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» за листопад 2009року за господарськими операціями із позивачем, відповідачем суду не надано.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Колегія суддів зауважує, що вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Недоречними визнаються судовою колегією твердження в апеляційній скарзі про те, що укладені між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» правочини є нікчемними в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України, як такий що порушує публічний порядок, оскільки правочин може бути визнаний таким, який порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Не приймаються до уваги судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо відсутності у контрагента позивача найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування. Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, а надані позивачем письмові пояснення щодо документів, на підставі яких сформовано зазначений податковий кредит, який сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент складення законодавства, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.07.2012 у справі № 2а-2271/12/0170/11 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко