Ухвала суду № 28901416, 21.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-536/12/2770

21.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виджио"- Ющук Тарас Миколайович, довіреність № б/н від 21.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Чорна Людмила Анатоліївна, довіреність № 41/9/10-039 від 15.03.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби- Євсєєв Павло Олесандрович, довіреність № 2639/9/10-039 від 03.12.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 01.10.12 у справі № 2а-536/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виджио" (вул. Радянська, 51 кв. 11, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.10.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виджио» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 16.12.2011 №0007560151.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виджио» (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2011 №0007560151, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011року податком на прибуток на суму 4459667,00грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 №0007560151 є необґрунтованим, оскільки позивач правомірно сформував склад об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011року.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 №0007560151, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011року податком на прибуток на суму 4459667,00грн.

Передумовою прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення став акт №9895/10/15-1/25148979 від 05.12.2011 камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 4424667,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011року включати до рядку 06.6 - (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового періоду) загальну суму від'ємного значення 1 кварталу 2011року - 4459667,00грн.,а зобов'язано було включити лише витрати, що виникли саме у 1 кварталі 2011року без врахування раніше понесених збитків у сумі 192909,00грн., у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі пунктів 54.3, 58.1. Податкового кодексу України, згідно якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Судовою колегією не визнаються доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку із вступом у силу розділу Ш Податкового кодексу України 01.04.2011 та відсутність у ньому посилання на облік у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4. статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається, у зв'язку з їх недоведеністю.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 21.06.2011 відповідачем був складений акт №70/23-1/25148979/5084/10 про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за епізод з 01.04.2008 по 31.03.2011. Згідно висновкам проведеної перевірки відповідач визнав обґрунтованим існування у позивача у 1 кварталі 2011року від'ємного значення об'єкту оподаткування у розмірі 4452576,00грн. При цьому не прийняв, у зв'язку з необґрунтованістю від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму лише 365000,00грн.Дана сума у наступному була самостійно виключена позивачем.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що з уточненої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011року від 11.05.2011 вбачається, що позивачем було задеклароване від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 4817576,00грн., отже, позивачем правомірно сформовано склад об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011року з урахуванням висновків, що викладені в акті відповідача.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01.04.2011 встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, яка передбачає, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Слід зазначити, що пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого- четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року, оскільки подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2 кварталу 2011 року.

Якщо приймати до уваги думку податкового органу, то включати до декларації 2 кварталу 2011 року будь-які показники від'ємного значення 1 кварталу 2011 року було б неможливим. Проте Податковий кодекс України не містить таких положень.

Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на те, що при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками I кварталу 2011 року, оскільки у нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Судова колегія звертає увагу на те, що негативні наслідки для платника податків настають саме у випадку, якщо у першому кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому -у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації 1 кварталу та перенесені до декларації другого кварталу 2011 року.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Відповідно до пункту 4.4. статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 Податкового кодексу України та не містять повноважень щодо звуження визначеного Податковим кодексом України об'єкту оподаткування, у тому числі, щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушень норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року, отже, спірне податкове повідомлення-рішення від 16.12.2011 №0007570151 не відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,тому позовні вимоги щодо визнання зазначеного рішення протиправним та скасуванню підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо протиправності податкового повідомлення-рішення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 01.10.2012 у справі № 2а-536/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко