Рішення № 28901053, 21.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" січня 2013 р. Справа № 21/5007/1297/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явивися;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (м.Київ)

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (с. Андрушки Попільнянського району)

про стягнення 141448,54 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 141448,54 грн. з яких: 45480,05грн. пені., 7 661,54грн. інфляційних, 88 306,95грн. 30% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача адвокатські витрати у розмірі 5000,00 грн., згідно договору № 22/2012 від 12.11.12р. про надання адвокатських послуг.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, доказами чого є підписана представником позивача розписка про відкладення розгляду справи (а.с. 66) та поштове повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача (а.с. 69).

В судовому засіданні оглядались матеріали господарської справи №15/5007/19/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (м.Київ) до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (с. Андрушки Попільнянського району) про стягнення 1 694 242,60 грн.

Враховуючи наявні у справі матеріали, а також закінчення передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України двохмісячного строку розгляду спору, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, тому остання, у відповідності до ст.75 ГПК України, розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних у справі документів та матеріалів справи №15/5007/19/11, 14 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (позивач, продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Цюрупи (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1-01-10/Н (а.с. 15-16).

На виконання умов вищевказаного Договору, відповідачем 16.03.10р. по видатковій накладній №ЖИ/19-0001, через уповноваженого представника, який діяв на підставі довіреності №118 від 16.03.10р., було отримано від позивача товар на загальну суму 1320000,00грн.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений строк у повному обсязі не виконав, внаслідок чого непогашеною залишилася заборгованість у сумі 455500,00грн.

Вказані обставини були досліджені та встановлені рішенням господарського суду Житомирської області від 10.05.2011р., залишеним в силі Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2011р. по справі №15/5007/19/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи про стягнення 1 694 242,60 грн.

Згідно позовної заяви позивач вказує, що відповідач за період з 11.01.10р. по 27.04.12р. перерахував на його користь 749173,00грн. Вказані суми та дати їх оплат підтверджуються ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.06.12р. по справі 15/5007/19/11.

Враховуючи вищенаведене, а також несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за товар, позивач, керуючись ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 509, 534, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 231 Господарського кодексу України, пунктами 8.1., 8.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача 88306,95грн. 30% річних, 45480,05грн. пені та 7661,54грн. інфляційних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами і підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 10.05.2011р., залишеним в силі Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2011р. по справі №15/5007/19/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" до приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи про стягнення 1 694 242,60 грн., стягнуто з ПСП ім. Цюрупи на користь ТОВ "Технік Енерджі" 455500,00грн. основного боргу, 130643,04грн. 30% річних, 49425,50грн. інфляційних, 10000,00грн. пені, 10000,00грн. штрафу, 16942,43грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 17-26).

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вищевказаним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання приватним сільськогосподарським підприємством ім. Цюрупи зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар, згідно Договору купівлі-продажу № 1-01-10/Н від 14,12,09р.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 8.2 Договору № 1-01-10/Н сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім того, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється протягом п'яти років (п. 8.3 договору № 1-01-10/Н).

З розрахунку позивача (а.с. 4) вбачається, що пеня останнім нарахована за період з 11.05.11р. по 07.07.11р. на суму боргу 455500,00грн., що складає 11219,03грн.; за період з 08.07.11р. по 14.11.11р. нарахована на суму боргу 349173,97грн. пеня складає 19276,32грн.; з 15.11.11р. по 26.04.12р. нарахована на суму боргу 217246,97грн. сума пені становить 14984,70грн., а всього - 45480,05грн. пені.

При нарахуванні штрафних санкцій позивач виходив з того, що у відповідності до ст. 534 ЦК України, сплачені відповідачем кошти були зараховані, в першу чергу, на погашення пені, індексу інфляції, річних, штрафу, судових витрат, у зв'язку з чим погашення основного боргу відбувалося лише з 08.07.11р. по 27.04.12р.

Однак, суд не погоджується із вказаним розрахунком позивача, враховуючи наступне.

Дійсно, стаття 534 Цивільного кодексу України визначає черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Зокрема, згідно вказаної статті, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Однак, з матеріалів справи № 15/5007/19/11 вбачається, що погашення основної суми боргу у розмірі 455500,00грн. відбулося 15.11.11р. шляхом підписання сторонами Протоколу про взаємозалік зустрічних однорідних вимог (а.с. 73), згідно якого сторони домовились погасити шляхом проведення взаємозаліку зустрічних вимог заборгованість в сумі 455500,00грн., що виникла зі сторони ПСП ім.Цюрупи через неоплату товару, поставленого по видатковій накладній №ЖИ/19-001 від 16.03.2010р. на суму 1320000,00грн.

З пункту 1 вказаного Протоколу вбачається, що в рахунок погашення заборгованості ПСП ім. Цюрупи перед ТОВ "Технік Енерджі" на суму 455500,00грн., сторонами зараховано наявний у ТОВ "Технік Енерджі" борг перед ПСП ім.Цюрупи в сумі 131927,00грн. (поставка цукру згідно накладної № СЦ 0000008 від 11.01.2010р. (а.с. 74).

У відповідності до п. 2 Протоколу, позивач визнав, що відповідачем додатково сплачено в погашення заборгованості, перераховані ПСП ім.Цюрупи на користь ТОВ "Технік Енерджі" грошові кошти в сумі 323573,00грн., згідно платіжних доручень №32 від 08.06.2011р. на суму 100000,00грн., №165 від 06.07.2011р. на суму 100000,00грн., №178 від 08.07.2011р. на суму 200000,00грн. (частково в сумі 123573,00грн. (а.с. 75-77)).

Згідно п.3 вказаного Протоколу, сторони домовились, що після проведення взаємозаліку та підписання даного Протоколу: - заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товару по договору №1-01-10/Н від 14.12.09р. накладні №ЖИ/19-001 від 16.03.10р. (рішення господарського суду Житомирської області у справі №15/5007/19/11 від 10.05.11р.) погашено повністю.

Отже, зобов'язання відповідача перед позивачем в частині 455500,00грн. основного боргу припинено з моменту підписання Протоколу про взаємозалік, тобто, з 15.11.11р.

В той же час, матеріали справи містять платіжне доручення №1556 від 27.04.12р. на суму 217246,00грн., у якому призначення платежу вказано: "Виконання наказу господарського суду у справі №15/5007/19/11 від 05.10.11р. (а.с. 72).

Так, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 N 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Вказане спростовує твердження позивача про порядок зарахування платежів в порядку ст. 534 ЦК України, оскільки саме за спільним волевиявленням сторін, основну заборгованість станом на 15.11.11р. було в повному обсязі погашено. Таким чином, 27.04.12 року відбулося погашення інфляційних, пені, штрафу, державного мита та витрат на ІТЗ, що підлягали сплаті за наказом по справі №15/5007/19/11.

При цьому, слід зазначити, що вказані обставини стосовно фактичного порядку та строків виконання рішення суду по справі №15/5007/19/11 досліджувалися при розгляді заяви ПСП ім. Цюрупи від 21.05.2012р. про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 455500,00грн. основного боргу, і саме з їх врахуванням ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.06.12р. наказ №15/5007/19/11, виданий 05.10.2011р., визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 455500,00грн. основного боргу (а.с. 78-79). Зазначена ухвала суду набрала законної сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що пеню слід нараховувати за період з 11.05.11р. по 14.11.11р. (дата зарахування зустрічних однорідних вимог, після якого сума основного боргу була погашена), виходячи з вказаних позивачем сум, оскільки останні не перевищують фактичної суми боргу у вказаний період, а саме: - на суму боргу у розмірі 455500,00грн. з 11.05.11р. по 07.07.11р., та на суму 349173,97грн. з 08.07.11р. по 14.11.11р., що разом складає 30495,35грн. За вказаного, у стягненні 14984,70грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.6 Договору № 1-01-10/Н від 14.12.2009р., сторони, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Згідно із розрахунком позивача (а.с. 4), розмір 30% річних, нарахованих за період з 11.05.11р. по 26.04.12р. складає 29283,70грн.

Здійснивши перерахунок 30% річних за період з 11.05.11р. по 14.11.11р., виходячи з вказаних позивачем сум заборгованості, суд вважає правомірно нарахованою їх суму у розмірі 59023,25грн. У стягненні 29283,70грн. 30% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції", позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Слід зазначити, що при застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №6.2.-97р. від 04.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищезазначені рекомендації Верховного Суду України та проаналізувавши наданий позивачем розрахунок суми, на яку, за його даними, збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, суд встановив, що 7661,54грн. інфляційних заявлено до стягнення безпідставно, так як при їх нарахуванні позивачем не було враховано дефляційних процесів, рівень яких в період з 11.05.11р. по 14.11.11р. переважав над рівнем інфляції.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 30495,35грн. пені, 59023,25грн. 30% річних, відповідають приписам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи досліджені у справі №15/5007/19/11 причини виникнення заборгованості у відповідача, та інші обставини, з урахуванням яких рішенням господарського суду Житомирської області від 10.05.2011р. було зменшено нараховані позивачем штрафні санкції, враховуючи ступінь виконання основного зобов'язання (сплачено у повному обсязі), а також те, що до стягнення з відповідача крім пені нараховано 30% річних, при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені - до 5000,00грн.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення підлягає 5000,00грн. пені та 59023,25грн. 30% річних. В решті позову слід відмовити.

Що стосується стягнення з відповідача 5000,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, згідно Договору №22/2012 від 12.11.12р. про надання адвокатських (правових) послуг (а.с. 32-35), слід зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання адвокатських (правових) послуг №22/2012 від 12.11.12р., Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських (правових) послуг, копію Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Бонтлаба В.В., копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3280 від 24.04.08р., та платіжне доручення №173 від 12.11.12р. про оплату за надання адвокатських послуг згідно Договору №22/2012 про надання адвокатських (правових) послуг від 12.11.12р., сплачені ТОВ "Технік Енерджі" ФОП Бонтлаб В.В. (а.с. 32-39).

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача адвокатських послуг є обґрунтованою, проте, враховуючи приписи ч.5 ст.49 ГПК України, судові витрати, до яких відносяться зокрема, оплата послуг адвоката, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаного, до стягнення підлягає 3164,35грн. витрат на послуги адвоката. Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 5000,00грн.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (13543, Житомирська обл., Попільнянський р-н., с. Андрушки, вул. Заводська, 5, ід. код 00385767)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м.Київ, Голосіївський р-н., вул. Ямська, 28-А, ід. код 35076670):

- 5000,00грн. пені;

- 59023,25грн. 30% річних;

- 3164,35грн. витрат на послуги адвоката;

- 1790,37грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.01.13

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов. про вруч.).