Постанова № 28892856, 23.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2013 року № 2а-11526/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфербутик"

до

Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України

про

визнання дій протиправними

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфербутик" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України про визнання протиправними дій Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України по: проведенню дослідження фінансових операцій за участю товариства "Трансфербутик" при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів за договором № 145-11-Б купівлі-продажу цінних паперів від 13.07.2011 та за договором № 151-11-Б від 27.07.2011, результати якого оформлено Висновком № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012; складанню Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012; складанню висновків у Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2012 було відмовлено у відкритті провадження у справі.

31.08.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансфербутик" було подано апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2012.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі № 2а-11526/12/2670 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2012 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2012 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача на момент складання висновку були відсутні повноваження як проводити документальне дослідження фінансових операцій не в порядку податкової перевірки позивача як платника податків, так і встановлювати під час такого дослідження порушення останнім податкового законодавства. Також позивач зазначив про те, що відповідач в висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012 оцінюючи дії позивача під час укладання договорів та самі договори, укладені в липні 2011 року застосовував при їх дослідження нормативно - правові акти, які не були чинні на момент їх укладання та не з'ясував належним чином суть проведених, відповідних до зазначених договорів операцій, та роль позивача у їх здійсненні.

Як на обґрунтування права звернення до суду відповідач посилався на те, що у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил та процедури встановлених законом, право на судовий захист пов'язано із самою протиправністю дій, а наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається.

У судовому засіданні 26.12.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 29.11.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що висновки, які складаються відповідними підрозділами ДПС у місті Києві це аналітична інформація, що містить в собі сукупність первинних, зведених та аналітичних показників, яка формується для використання в службовій діяльності контролюючих органів, та є виключно внутрішньою інформацією на підставі якої можуть проводитись певні аналітичні дослідження та робитися аналітичні висновки, з огляду на що висновок № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012 є виключно внутрішнім документом складеним з метою використання в службовій діяльності.

У судове засіданні 26.12.2012 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши, що немає потреби заслухати свідків та експерта, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

07.05.2012 Державною податковою службою у місті Києві Державної податкової служби України за результатами дослідження фінансових операцій проведених ТОВ "Трансфербутик" при здійсненні операцій з купівлі - продажу цінних паперів за договором № 145-11-Б купівлі - продажу цінних паперів від 13.07.2011 та договором № 151-11-Б купівлі - продажу цінних паперів від 27.07.2007 було складено висновок № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансфербутик" вважаючи протиправними дії Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України по проведенню дослідження фінансових операцій за його участі при здійснення купівлі продажу цінних паперів, складанню висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012 та складанню у ньому висновків звернулось з відповідними позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (який був чинний на мент вчинення оскаржуваних дій) завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі), запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 7 статті 10 зазначеного Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції - аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( який був чинні на мент вчинення оскаржуваних дій) встановлено, що у разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Таким чином, відповідно до положень Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (який був чинний на мент вчинення оскаржуваних дій) на відповідача було покладено обов'язок щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, з метою здійснення яких здійснюється аналіз причин і надається оцінка даним про факти порушень податкового законодавства.

Отже, діяльність відповідача по проведенню дослідження фінансових операцій за участю позивача при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів за договором № 145-11-Б купівлі-продажу цінних паперів від 13.07.2011 та за договором № 151-11-Б від 27.07.2011, результати якої оформлені Висновком № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012, складанню Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012, складанню висновків у Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012 є лише службовою діяльністю посадових осіб відповідача спрямованою на виконання обов'язку щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та запобігання злочинам та іншим правопорушенням, з огляду на що не створює жодних правових наслідків для позивача та не змінює стану його суб'єктивних прав.

Отже, дії відповідача по проведенню дослідження фінансових операцій за участю позивача при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів за договором № 145-11-Б купівлі-продажу цінних паперів від 13.07.2011 та за договором № 151-11-Б від 27.07.2011, результати якої оформлені Висновком № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012, складанню Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012, складанню висновків у Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012 не є юридично значеним для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Посилання позивача на постанову Верховного суду України від 24.01.2006 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що позивач оскаржує не дії відповідача щодо проведення перевірки, а службова діяльність відповідача щодо здійснення аналізу причин і надання оцінки даним про факти порушень податкового законодавства, документального оформлення результатів такої діяльності та дії відповідача щодо викладення під час такого документального оформлення своїх суб'єктивних суджень.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки дії відповідача по проведенню дослідження фінансових операцій за участю позивача при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів за договором № 145-11-Б купівлі-продажу цінних паперів від 13.07.2011 та за договором № 151-11-Б від 27.07.2011, результати якої оформлені Висновком № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012, складанню Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012, складанню висновків у Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012 самі по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання зазначених дій неправомірними, а отже позовні вимоги щодо визнання вказаних дій відповідача неправомірними є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфербутик" до Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України про визнання протиправними дій Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби України по: проведенню дослідження фінансових операцій за участю товариства "Трансфербутик" при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів за договором № 145-11-Б купівлі-продажу цінних паперів від 13.07.2011 та за договором № 151-11-Б від 27.07.2011, результати якого оформлено Висновком № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012; складанню Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012; складанню висновків у Висновку № 15/16-30/32531107 від 07.05.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов