Ухвала суду № 28875963, 11.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р.

справа № 2а-0470/7345/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Нагорної Л.М. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області до комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання»про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області звернулась до суду з вказаним поданням в якому просила стягнути з рахунків у обслуговуючих банках відповідача заборгованість з податку на додану вартість у сумі 52134 грн. та з земельного податку у сумі 24365,01 грн.

Зазначає, що відповідач самостійно не сплачує узгоджені суми податкових зобов’язань, в наслідок чого має вказаний податковий борг.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року подання задоволено. Стягнуто кошти у сумі податкового боргу з податку на додану вартість 52134 грн. та з земельного податку у сумі 24365,01 грн. з рахунків платника податків комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об'єднання»в обслуговуючих банках.

Не погодившись з прийнятим рішенням, КП «Дніпродзержинське житлове об’єднання» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні подання.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник КП «Дніпродзержинське житлове об’єднання» підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник ДПІ у м. Дніпродзержинську в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено що комунальне підприємство «Дніпродзержинське житлове об'єднання»зареєстровано як юридична особа рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 14.12.98р. за №04052072Ю0010184, засновником підприємства є Дніпродзержинська міська рада.

20.06.11р. відповідачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2011р. №9004267598 на суму 52134 грн., яку слід було сплатити до 30.06.11р.

Також, відповідачем 31.01.11р. подано декларацію з земельного податку на 2011р. №4777, в якій задекларовано суму з земельного податку за травень в розмірі 24365,01 грн. і яка необхідно було сплатити з 01.06.11р. по 30.06.11р. включно.

Станом на день звернення податкового органу до суду з поданням сума боргу відповідача по податку на додану вартість, яка повинна бути сплачена ним не пізніше 30.06.11р., складає 52134 грн., сума боргу з земельного податку за травень, яка повинна бути сплачена до 30.06.11р. включно, теж не сплачена і складає 24365,01 грн.

Підставою для стягнення вказаного податкового боргу позивач зазначає податкову вимогу №1/628 від 02.06.04р., отримана підприємством 19.07.04р., та другу податкову вимогу №2/825 від 19.08.04р., отримання останнім 19.08.04р., які були направлені на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-Ш від 21.12.2000р. Ці податкові вимоги не відкликались.

Суд першої інстанції, задовольняючи подання виходив з того, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 49.1 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п.286.2 ст.286 вказаного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України).

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв’язку з не сплатою відповідачем суми податкового зобов’язання, вказаного у податковій декларації, така сума, в силу статті 54.1 Податкового кодексу України, набула статусу податкового боргу та є узгодженою.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У пунктах 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 2 статті 1833 КАС України передбачено, що подання органу державної податкової служби подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Виходячи із зазначених норм законодавства, орган державної податкової служби має право звернутися до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом з платника податків протягом двадцяти чотирьох годин після спливу 60 календарних днів з моменту надсилання податкової вимоги такому платнику податків, при цьому додавши до подання такі докази: документальне підтвердження дати направлення (вручення) податкової вимоги платнику податків; докази того, що орган державної податкової служби надіслав відповідачу копії подання та доданих до нього документів.

Також органом державної податкової служби повинно бути надано суду документальне підтвердження: дати виникнення податкового боргу (для встановлення обставин строків звернення до суду); розміру податкового боргу (для чого потрібно надати відповідні розрахунки із зазначенням періодів, за які виник борг, та підстав виникнення податкового боргу - податкові декларації, податкові повідомлення-рішення тощо).

Разом з цим, у підпункті 59.5 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у поданні про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Отже, моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Податкового кодексу України.

Таким чином, передбачений частиною 2 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України строк у двадцять чотири години, протягом яких податковий орган у разі збільшення податкового боргу після надсилання податкової вимоги має право звернутися з відповідним поданням, слід обчислювати з нуля годин дня, що настає за останнім днем сплати суми податкового зобов'язання, визначеного за правилами статті 57 Податкового кодексу України.

Виходячи з викладеного, якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду докази, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Отже посилання апелянта на порушення позивачем строку звернення до суду і на обов’язок податкового органу надіслати нову податкову вимогу на борг, що є предметом спору є безпідставними.

Колегія суддів не приймає також посилання відповідача на відсутність підтвердження відправлення йому копії подання податкового органу, оскільки даний факт спростовується письмовими матеріалами справи, при цьому звертає увагу на ч. 7 ст. 1833 КАС України якою передбачено скорочені терміни розгляду подання податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року –залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 14 грудня 2012 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: С.В. Сафронова