Рішення № 28872951, 16.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5011-35/16563-2012 16.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація"

про стягнення 37 054,65 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кость О.Г. - предст. за довір.;

від відповідача: Івашина Ю.В.- предст. за довір. (була присутня в с.з. 09.01.2012).

Рішення прийняте 16.01.2013, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою, з 09.01.2013 по 16.01.2013.

У судовому засіданні 16.01.2013, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація" про стягнення 37 054,65 грн., з яких: 31 708,84 грн. - основний борг, 2 368,46 грн. - пеня, 143,44 грн. - інфляційні втрати, 614,29 грн. - проценти річні, штраф (7%) - 2 219,62 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2012 порушено провадження у справі №5011-35/16563-2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012.

14.12.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 09.01.2013.

У судовому засіданні 09.01.2013 представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013, на ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 09.01.2013, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 16.01.2013.

16.01.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Рембудексплуатація" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2011/5ТЕ (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ для (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 31,5 тис. куб. м.

Згідно із п. 3.3. договору приймання-передачі газу, поставленого позивачем у відповідному місяці продажу, оформлюється актами приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Як передбачено п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі за період з грудня 2011 по квітень 2012 позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 31 708,84 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 31 708,84 грн.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що платіжним дорученням від 23.10.2012, 26.10.2012 він повністю оплатив природний газ, спожитий у грудні 2011-квітні 2012 у розмірі 31 708,82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати природного газу, поставленого у період з грудня 2011 по квітень 2012, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 31 708,84 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснили представники сторін до звернення позивача із позовом до суду (16.11.2012) відповідач платіжними дорученнями №1000520154 від 23.10.2012 та № 1000522677 від 26.10.2012 повністю сплатив заборгованість перед позивачем, про що також свідчить наявна в матеріалах справи довідка позивача про відсутність заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2011/5ТЕ від 30.09.2011.

Зважаючи на те, що заборгованість була сплачена відповідачем до подання позову до суду, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем природного газу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 368,46 грн., штраф у розмірі 2 219,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 143,44 грн. та проценти річні у розмірі 614,29 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку із чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 5 345,81 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація" (01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 30, ідентифікаційний код 33234763) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 368,46 грн. (дві тисячі триста шістдесят вісім гривень 46 коп.) - пені, 2 219,62 грн. (дві тисячі двісті дев'ятнадцять гривень 62 коп.) - штрафу, 143,44 грн. (сто сорок три гривні 44 коп.) - інфляційних втрат, 614,29 грн. (шістсот чотирнадцять гривень 29 коп.) - процентів річних, 232,20 грн. (двісті тридцять дві гривні 20 коп.) - судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.01.2013

Суддя М.Є. Літвінова