Ухвала суду № 28872044, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-25774/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року

у справі №7/161

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт" (далі по тексту -позивач, ТДВ «СК «Всесвіт») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за І кв. 2007 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2007 року № 9432/15-1-31604414.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 16.4, 16.15, ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та п. 3 Наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та Порядку її складання»від 31.03.2003 року № 146.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0027021501/0 від 23.08.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 90860,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181 - III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відноситься до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку.

Підпункт 16.15 статті 16 зазначеного Закону встановлює, що порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом.

Статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

У відповідності до п.п. 17.1.4 п.17.4 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадку якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання і самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкове зобов'язання з податку на прибуток за І кв. 2007 року у розмірі 86533,00 грн., погашене позивачем своєчасно (копія банківської виписки від 14.05.2007 Філії "Київська міська дирекція" АТ "Індустріально-Експортний Банк"). Крім того, даний факт відповідачем не заперечується.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов