Ухвала суду № 28872039, 16.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2013 р. м. Київ К-16590/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року по справі №2а-13461/09/0570 за позовом Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський шкірно-венерологічний диспансер міста Костянтинівни»до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року, позовні вимоги Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський шкірно-венерологічний диспансер міста Костянтинівни»до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0004671543/0-31659 від 19.12.2007, №0001771543-14314 від 21.06.2007 та №0001961543/0-19143 від 27.06.2008.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 26.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 31.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 30, 42, 48 Водного кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача на підставі актів №418/151-02125021 від 11.06.2007, №940/15-3-02125021 від 05.12.2007, №483/15-3-02.125021 від 13.06.2008, складених за результатом невиїзних документальних перевірок щодо своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів Комунальною лікувально-профілактичною установою «Міський шкірно-венерологічний диспансер міста Костянтинівни», відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 850,00грн. за порушення п.14-1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою Кабунету Міністрів України від 16.08.1999 №1494, яке виразилося у неподанні податкової декларації (розрахунків) збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Абзацом 1 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до абзацу 7 статті 30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року №231/539/118/219 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено Інструкцію про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 №231/539/118/219 (далі-Інструкція), збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод.

При цьому, пунктом 4.8 розділу IV Інструкції, передбачено, що збір за використання водних ресурсів не справляється, зокрема, за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо використання позивачем води виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб та задоволення таких потреб населення, та з огляду на відсутність у позивача обов'язку щодо сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, висновок судів щодо безпідставного застосування до позивача штрафних санкцій є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв