Ухвала суду № 28871948, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-38129/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року

у справі № 2-а-1108/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сарненський маслоробний комбінат"

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Сарненський маслоробний комбінат" (далі по тексту -позивач, ВАТ "Сарненський маслоробний комбінат") звернулось до суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту -відповідач, Сарненська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Сарненська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Сарненською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2005 року по 01 січня 2006 року по питаннях взаємовідносин з СГД ОСОБА_5, за результатами якої складено акт від 09 липня 2007 року № 25/23/00446983.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п.7.2.4 п. 7.2. ст.7. п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2, п.5 "Порядку заповнення податкової накладної"', в результаті чого завищено податковий кредит в 2005 році: по декларації переробного підприємства на суму - 55416,00 грн.; - по загальній декларації на суму 26765 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, Сарненською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000812340/0 від 17 липня 2007 року яким позивачу донараховано податкове зобов'язання в сумі 40148 грн. 31 коп., в тому числі основний платіж 26765,54 грн. та 13382,77 грн. -штрафні санкції.

За результатами адміністративних оскаржень скарги позивача залишено без задоволення, а податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення №0000812340/1; № 0000812340/2; № 0000812340/3.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа-продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яким вважається:

а) дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

б) дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2007 року в судовому порядку були визнані недійсними установчі документи підприємця ОСОБА_5 , суд визнав недійсними та скасував з 20.10.2004 року свідоцтво про держану реєстрацію фізичної особи - підприємця та свідоцтво платника податку на додану вартість, а в частині визнання недійсними всіх фінансових та бухгалтерських документів( накладних та податкових накладних) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримав холодильне обладнання та матеріали від ПП ОСОБА_5, про що свідчать прихідні податкові та господарські накладні, а також відомості про видавання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, розрахунки за поставлене обладнання та матеріали позивачем проведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов