Постанова № 28871927, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2013 р. м. Київ К-51292/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя: Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р.

у справі № 2-а-31828/08/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі -позивач, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р. позов задоволено. Визнано нечинним рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00001941720/0 від 23.10.2008 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28.08.2008 р. по 17.09.2008 р., з урахуванням продовження терміну перевірки, працівниками Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт від 22.09.2008 р. № 879/17-2788311534.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва»; п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»; п.п. 2.3.1 п.2.3. ст. 2, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7; п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.2 ст. 3, ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийнято рішення № 00001941720/0 від 23.10.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 600,00 грн. Рішення винесено за порушення позивачем п. 2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

В ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2008 р. позивач, згідно поданих до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області заяв, здійснював підприємницьку діяльність, відповідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва», шляхом сплати єдиного податку.

Валовий дохід ФОП ОСОБА_4 складався із сум комісійної винагороди, одержаної від оптової продажі продуктів харчування по договору комісії №2К від 01.01.2006 р., який укладений з ТОВ «ДІСС». Відповідно до вищезазначеного договору, ТОВ «ДІСС»(код 33676782) - комітент, а позивач - комісіонер.

Разом з тим, при проведенні звірки обсягів виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), зазначених в звітах платника єдиного податку, з виручкою, яка проходила по виписках банку та виручкою, зазначеною в книзі обліку доходів та витрат встановлена розбіжність на суму 14 453 108,00 грн. Розбіжність виникла за рахунок того, що позивач в звітах платника єдиного податку до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) не включав виручку, отриману від реалізації комісійного товару, а враховував тільки суму комісійної винагороди.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, та суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходили з того, що кошти, отримані позивачем за здійснений продаж товару за договорами комісії, не є виручкою від реалізації продукції в розумінні положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», оскільки вся виручка від продажу товару належить комітенту і не є доходом позивача.

Колегія суддів не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(далі -Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу).

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом розмір виручки, а саме 500 000,00 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців -платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків -передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 28.02.2012 р. № 21-828 во 10.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлені повно та правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2009 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов