Ухвала суду № 28871868, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-9833/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Муравйова О.В.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника відповідача -Куватової Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Укррезерв», Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009

та постанову Господарського суду міста Києва від 20.11.2007

у справі № 25/267-А (22-а-11164/08)

за позовом Державного підприємства «Укррезерв»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків

за участю Прокуратури Голосіївського району м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Укррезерв»звернулось до суду, з урахуванням зміни позовних вимог, з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 23.02.2007 № 0000532307/0, № 0000151520/2 (від 14.09.2006 № 0000151520/0).

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009, позов задоволено частково; скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000532307/0 від 23.02.2007; № 0000151520/2 від 23.02.2007 в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 14 163 535,50 грн., в т.ч.: 9 442 357 грн. основного платежу та 4 721 178,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог та направити в цій частині на новий розгляд, в решті -судові рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Третя особа в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ДП «Укррезерв» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Формула якості», складено акт № 13/26-0/13677856 від 07.09.2006, в якому зафіксовано порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до складу податкового крдиту ПДВ включено суму 700 086 грн. по податковій накладній, яка оформлена неналежним чином підприємством-продавцем -ТОВ «Формула якості»та суму в розмірі 12 934 364 грн., що не підтверджена податковими накладними.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.09.2006 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000151520/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 452 698 грн., в т.ч.: 13 634 450 грн. основного платежу та 6 818 248 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В подальшому, в результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, воно було скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання за основним платежем на суму 3 492 007 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 747 026,50 грн.

23.02.2007 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000532307/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 7 місяців 2004 року на 3 492 007 грн.;

- № 0000151520/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15 213 664,50 грн., в т.ч.: 10 142 443 грн. основного платежу та 5 071 221,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що, на момент проведення перевірки, свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача -ТОВ «Формула якості»анульоване, тому виписані таким контрагентом податкові накладні не можуть бути належним доказом, що підтверджує право на податковий кредит.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно укладених між ДП «Укррезерв»та ТОВ «Формула якості»контрактів № 2127/1 від 01.12.2003, № 782 від 29.03.2004, № 1549/1 від 18.06.2004 позивачем здійснювалось придбання пшениці м'яких сортів 3-го та 4-го класу.

На виконання умов зазначених контрактів складались відповідні первинні бухгалтерські документи, позивачем отримані податкові накладні, згідно переліку, зазначеному в акті перевірки від 07.09.2006.

Дані податкові накладні, які підтверджують відносини позивача з ТОВ «Формула якості» в оригіналах вилучені, з підтвердженням протоколу виїмки та огляду від 20.04.2006, складеного ст. о/у ВПМ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП Літвіним Ю.В.

В ціні придбаного товару, ДП «Укррезерв»було сплачено податок на додану вартість, розрахунки проведені безготівковим шляхом через розрахункові рахунки, відкриті підприємствами в установах банків.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.2.1, абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час здійснення спірних правовідносин) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми в розмірі 12 934 364 грн. податку на додану вартість, сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується також належним чином оформленими податковими накладними; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача (ТОВ «Формула якості») під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Що стосується віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 700 086,15 грн. відповідно до податкової накладної № 7 від 04.03.2004, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана податкова накладна не містила всіх реквізитів, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вказна податкова накладна не може підтверджувати право позивача на включення суми ПДВ в розмірі 700 086,15 грн. до податкового кредиту останнього.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційні скарги сторін та третьої особи -необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства «Укррезерв», Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2009 та постанову Господарського суду міста Києва від 20.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.В. Муравйов