Ухвала суду № 28871867, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-3943/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства

на постанову господарського суду Львівської області від 18.12.2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 року

у справі №3/335А (22а-5139/08)

за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства

до Державної податкової інспекції у Золочівському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство (далі по тексту -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Золочівському районі (далі по тексту -відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Львівської області від 18.12.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 18.12.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог п.п 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за період з 22.01.2002 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2007 року №20/15-213/03348703.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0001881501/1 від 18.10.2007 року, яким зобов'язано позивача сплатити штраф в розмірі 13918,79 грн. за затримку на 205 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР передбачено, що строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних з останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.п. 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів. Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Відповідно до п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,- у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених п.п.15.1.2. цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство є юридичною особою, платником податку на додану вартість, та відповідно до вимог чинного законодавства надає до податкового органу у встановленій формі та строки податкову звітність про результат фінансово-господарської діяльності.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за затримку на 205 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 13918,79 грн. за платежем на податок на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Львівської області від 18.12.2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства відхилити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 18.12.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2008 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов