Ухвала суду № 28871830, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-17897/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2009 року

у справі №2-а-10827/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента"

до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Вента") звернулося до суду з позовом до Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту -відповідач, Єнакієвська ОДПІ) про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Єнакієвська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Єнакієвською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вента»за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 29.02.2008 року №602/23/32741119.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст. П Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - занижено податок на прибуток за перевіряємий період в сумі 20669,00 грн. та п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на 14334,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки Єнакієвською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.03.2008 року № 0000012342/0, яким позивачу донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 34220,00 грн. та № 0000022342/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 33004,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали недійсним податкові повідомлення - рішення Єнакієвської ОДПІ від 12 березня 2008 року № 0000012342/0 в частині нарахування податку на прибуток в сумі 15604 грн. та фінансової санкції в розмірі 8961,80 грн. та №0000022342/0 в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 12483 грн. та фінансової санкції в розмірі 6241,50 грн., з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон) об'єкт оподаткування як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (надалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальний формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу визначені , як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат виробництва включаються у відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.п.5.3 - 5.8 цієї статті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 листопада 2004 року між ТОВ «Вента»та ТОВ «Топенерго - ВТ»був укладений договір поставки вугілля, відповідно до якого ТОВ «Вента»постачає вугілля ТОВ «Топенерго-ВТ». Згідно із додатком № 5 від 26 грудня 2005 року до договору №001/п від 15.11.2004 року умови поставки вугілля : СРТ - станція порт Ізмаїл Одеської залізниці. Також, ТОВ «Вента»був укладений договір перевезення вантажу № 512/571 від 09 грудня 2004 року з державним підприємством «Донецька залізниця». Умови договору поставки були виконані у повному обсязі, що підтверджується витратними накладними №РН-000.0001 від 12.01.2006 року, № РН-0000002 від 18.01.2006 року, № РН- 0000005 від 26.01.2006 року, № РН- 0000010 від 01.02.2006 року, № РН- 0000013 від 07.03.2006 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що придбаваючи послуги з перевезення вугілля за договором № 512/571 від 09 грудня 2004 року позивачем правомірно включено до валових витрат за перший квартал 2006 року провізну плату у сумі 62416 грн., а також правомірно включено до податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість у січні 2006 року у сумі 7494 грн., лютому 2006 року у сумі 2494 грн., березні 2006 року у сумі 2495 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов