Постанова № 28870079, 23.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року 2а-2522/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д. за участю секретаря судового засідання Корецького І.О:

представників позивача: Бевза В.І.,

представника відповідача: Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Стандарт"до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Стандарт" (далі - ПП "Стандарт" або Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ або Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000082301.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання підрядних робіт між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне управління №26" (далі - ТОВ "Будівельне управління 26") мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, тощо.

Як зазначає Позивач, Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності правочинів, укладених між ПП "Стандарт" та ТОВ "Будівельне управління 26", а викладений в акті перевірки висновок щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів є неправомірним. До того ж, за переконанням Позивача, визнання правочину недійсним можливо лише за рішенням суду, а не посадовими особами органу державної податкової служби під час здійснення ними перевірки платника податків.

Також, як зазначає Позивач, Відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження ПП "Стандарт" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, сформованого за результатами здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Будівельне управління 26", оскільки Позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, підтвердженням чого є належним чином оформлені податкові накладні та інші фінансово-господарські документи, які позивач надавав відповідачеві під час проведення перевірки. Єдиною підставою в обґрунтування зазначених висновків, на які посилається відповідач в акті перевірки, є інформація, яка міститься в інформаційних системах державної податкової служби та пояснення директора контрагента.

А відтак, Позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність та фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26", ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на основі наведених тверджень та з порушенням процедури проведення самої перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник Позивача у судовому засіданні 23.01.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки Відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагент Позивача відсутній за адресою реєстрації; операції, що здійснював контрагент не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для здійснення фінансового-господарської діяльності, також устаткування; діяльність ТОВ «Будівельне Управління 26» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.

Крім того, як зазначив представник Відповідача, згідно проколу допиту посадових осіб контрагента Позивача ТОВ "Будівельне управління 26", директор та засновник здійснили реєстрацію даного суб'єкта господарювання за винагороду, а будь-яких дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності фактично не вчиняли.

Представник Відповідача у судовому засіданні 23.01.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП "Стандарт", ідентифікаційний код НОМЕР_2, місцезнаходження: 07400, АДРЕСА_1, зареєстроване як юридична особа 03.07.2003, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1 355 120 0000 000170.

Основними видами діяльності ПП "Стандарт", зокрема, є оптова торгівля будматеріалами, інші види оптової торгівлі, будівництво будівель.

Вказане підприємство має ліцензію серії АВ № 314147 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка видана Державним комітетом України з будівництва та архітектури, строк дії ліцензії з 02.03.2007 по 02.03.2012.

У період з 22.12.2011 по 23.12.2011 на підставі наказу Броварської ОДПІ від 22.12.2011 №1985/232, повідомлення від 22.12.2011 №10657/10/232/595, Броварською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Стандарт", ідентифікаційний код НОМЕР_2, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Будівельне управління 26", ідентифікаційний код 36192653, за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 23.12.2011 №2041/232/НОМЕР_2 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення Позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 71730,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 40451,00 грн., за вересень 2011 року на суму 1574,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 29705,00 грн.; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Стандарт" з зазначеним у акті перевірки постачальником ТОВ "Будівельне управління 26".

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням Позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання робіт, послуг у ТОВ "Будівельне управління 26", який ґрунтується на висновках акта про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Будівельне управління 26" від 02.12.2011 №7974/7/07-020/36192653, поясненнях посадової особи ТОВ "Будівельне управління 26".

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що як їм стало відомо зі змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельне управління 26" від 02.12.2011 №7974/7/07-020/36192653, який був складений ДПІ у Деснянському районі міста Києва, ОСОБА_3 є директором ТОВ "Будівельне управління 26", який у ході його опитування працівниками податкової міліції пояснив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, підприємницьку діяльність від імені підприємства не здійснював, податкову звітність не підписував, нікого не уповноважував на проведення вказаних дій.

У даному акті перевірки також зазначено, що у ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ "Будівельне управління 26" контрагентам-покупцям, у зв'язку з не наданням для перевірки договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. У ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У зв'язку з цим, посадові особи ДПІ у Деснянському районі міста Києва дійшли висновку, що ТОВ "Будівельне управління 26" здійснювало діяльність поза межами правового поля; фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами податковий орган вважає фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами; правочини за участю ТОВ "Будівельне управління 26", є нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Як убачається з Акта перевірки, зважаючи на зазначені обставини, перевіряючі Броварської ОДПІ дійшли висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 71730,00 грн. за господарською операцією від контрагента-постачальника ТОВ "Будівельне управління 26" за період серпень - жовтень 2011 року, включена Позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки Позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 27.12.2011 №1158 до акта перевірки від 23.12.2011 №2041/232/НОМЕР_2, які рішенням Броварської ОДПІ від 04.01.2012 №99/10/232/595 залишені без задоволення.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000082301, відповідно до якого Позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 107595,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 71730,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35865,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням Позивач скористався своїм правом на оскарження та подав скарги до Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової служби України та Державної податкової служби України, відповідно, від 17.01.2012 та від 02.04.2012 на податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 №0000082301.

За результатами розгляду скарг, відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової служби України від 14.03.2012 № 390/10/10-206/49-202 та рішення Державної податкової служби України оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 № 0000082301 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що між підрядником - ПП "Стандарт" та субпідрядником - ТОВ "Будівельне управління 26", укладено договір від 01.08.2011 №010811на виконання робіт на об'єктах підрядника, відповідно до проектно-кошторисної документації. За зазначеним договором субпідрядник зобов'язується виконати монтажні роботи, вартість яких за договором складає 432000,00 грн. Відповідно до пункту 4.2 договору оплата за виконані роботи здійснюється щомісячно на підставі підписаних обома сторонами актів за виконані роботи форми КБ-2в та довідки по формі КБ-3 протягом п'яти банківських днів з дня їх підписання. Договір підписаний з однієї сторони директором ПП "Стандарт" ОСОБА_4, з іншої - директором ТОВ "Будівельне управління 26" ОСОБА_5 та скріплений печатками обох підприємств.

Крім цього, матеріали справи містять ліцензію серії АВ № 515492, яка видана ТОВ «Будівельне управління 26» Інспекцією Державного архітектурно-будвельного контролю у м. Києві на здійснення господарської діяльності, яка пов'язана із створенням об'єктів архітектури, строк дії якої з 22.06.2010 по 22.06.2013 (том І а.с.155).

На підтвердження виконання сторонами умов договору в серпні 2011 року Позивачем як під час розгляду справи та і ході проведення перевірки (запит Відповідача від 14.10.2011 № 1172/10/15-317/4093 та від 03.11.2011 4152/10/26-34 та відповідь Позивача від 28.10.2011 № 28-10/11/1 (том І а.с.224, 225) надано акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року від 31.08.2011, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2011 року від 31.08.2011, податкову накладну від 31.08.2011 №476, видану ТОВ "Будівельне управління 26" на користь ПП "Стандарт" та копії банківських виписок за серпень 2011 року.

Як убачається з Акта перевірки (а.с. 50) вказаний договір і складені на його виконання первинні документи Відповідачем при перевірці не використовувались та не досліджувались.

Разом з тим, із зазначених актів та довідок убачається, що зміст даних документів повністю корелюється з примірними формами первинних облікових документів у будівництві КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554 та які, згідно роз'яснень Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (листи від 08.12.2009 № 12/19-2-9/11-5008, від 09.03.2010 № 12/19-2-9-21-2368, від 06.05.2010 № 2/12-20/4993) підлягають застосуванню при виконанні будівельних робіт та є первинними документами бухгалтерського обліку саме у будівництві.

Зазначені документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Податкова накладна також скріплена підписом директора та печаткою ТОВ "Будівельне управління 26", містить всі необхідні реквізити. Під час проведення Відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представник Відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Відповідач суду не надав.

Згідно з даними Акта перевірки, Позивачем також було подано до Броварської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, до якої долучено розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, з якої вбачається включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 71730,00 грн. на підставі податкової накладної за серпень 2011 року, отриманої від контрагента - ТОВ "Будівельне управління 26".

Зазначена обставина відображена також в Акті перевірки та не заперечувалась представником Відповідача.

Докази оплати ПП "Стандарт" виконаних субпідрядником робіт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 20.10.2011 № 833, від19.10.2011 № 829, від 14.10.2011 № 803 і наданими до перевірки копіями банківських виписок.

Тобто, Позивачем Відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання робіт (послуг) у ТОВ "Будівельне управління 26" та їх оплати.

Таким чином, факт виконання ТОВ "Будівельне управління 26" на користь ПП "Стандарт" робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності.

Відповідно до пояснень представника Позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Будівельне управління 26", а саме, Позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість та наявність відповідних дозвільних документів на здійснення будівництва.

Лише після отримання всіх документів Позивачем був укладений відповідний договір.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що Позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ "Будівельне управління 26", наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Будівельне управління 26" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкової накладної.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаної податкової накладної вимогам, визначеним статтею 201 Податкового кодексу України, підтверджують виникнення у Позивача права на податковий кредит, а тому віднесення Позивачем нарахованого за ставкою 20% податку на додану вартість, згідно отриманої податкової накладної за серпень місяць 2011 року на загальну суму 71730 грн. до податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду є правомірним, а доводи Позивача про відсутність порушень ним пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено Позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі вартості виконаних робіт. Оскільки, на думку податкового органу, роботи фактично не виконувались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дана угода є нікчемною, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено Позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється у даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, Відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного між Позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26" у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Разом з цим, факт виконання ТОВ "Будівельне управління 26" робіт на користь Позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості виконаних робіт, придбаних у ТОВ "Будівельне управління 26", посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

Крім цього, у ході розгляду справи Позивачем надані докази використання придбаних робіт, послуг у власній господарській діяльності (том І а.с.172-195).

При цьому, суд не бере до уваги ту обставину, що при перевірці контролюючим органом дотримання податкового законодавства ТОВ "Будівельне управління 26" було встановлено не надання ним фінансово-господарських документів на підтвердження здійснення господарських операцій, в тому числі й з ПП "Стандарт", оскільки відсутність таких документів у контрагента-продавця (ТОВ "Будівельне управління 26") не свідчить про безтоварність операції з контрагентом-покупцем/замовник, тому відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві повинен нести керівник такого підприємства, а не його контрагент-покупець/замовник.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між Позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між Позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, Відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні податкові накладні та акти виконаних робіт дають змогу визначити, які саме роботи були виконані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента Позивача.

Також суд вважає, що лише пояснення ОСОБА_5 про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Будівельне управління 26", не є належним та достатнім доказом провадження зазначеним підприємством фіктивної фінансово-господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що Відповідачем зазначено в Акті перевірки про недотримання Позивачем вимог статей 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України під час укладення договору з ТОВ "Будівельне управління 26". Разом з тим, положення зазначених статей, окрім статей 626, 629 не мають жодного відношення до укладеного між Позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26" договору підряду, особливості укладення та виконання якого визначені у Главі 61 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України (статті 837-891).

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договору, який Відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який Відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між Позивачем та ТОВ "Будівельне управління 26", мали реальний характер (роботи, послуги були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення Позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях Позивача Відповідачем не виявлено, документи податкового обліку Позивача не проаналізовано, єдиною підставою для висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 71730,00 грн. є акт ДПІ у Деснянському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Будівельне управління 26" від 02.12.2011 №7974/7/07-020/36192653.

Згідно з даним актом всі правочини ТОВ "Будівельне управління 26" мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки цього товариства та, як наслідок, встановлення перевіряючими про відсутність необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів.

За висновком суду, такий висновок є формальним і необ'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, висновок про нікчемність всіх угод ТОВ "Будівельне управління 26" не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження Позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, Позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт надання та придбання робіт, послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Крім цього, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Суд звертає також увагу на те, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття необґрунтованих рішень, мотивованих припущеннями, а не конкретними обставинами справи.

Так, зокрема, позапланова невиїзна документальна перевірка Позивача була проведена за серпень 2011 року. За цей же період часу витребовувались податковим органом у Позивача документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з цим, у ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення Позивачем приписів податкового законодавства за період серпень - жовтень місяці 2011 року у розмірі 71730, 00 грн., що підтверджується висновком податкового органу у Акті перевірки (том І а.с.53).

Тобто, без витребування та дослідження будь-яких документів Позивача за період вересень-жовтень місяці 2011 року, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства за вказаний період, що свідчить про порушення Відповідачем приписів статті 19 Конституції України та вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, відповідно до якого за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені Позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання робіт, послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б Позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності Позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 06.01.2012 № 0000082301.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Стандарт» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 1075 (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 95 коп. згідно платіжного доручення № 518 від 16.05.2012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 січня 2013 р.