Постанова № 28869961, 23.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року 2а-2791/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Бевза В.І.,

представника відповідача: Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Стандарт»доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Стандарт» (далі - ПП "Стандарт") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2011 № 0009902301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання будівельних матеріалів між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-ком» (далі - ТОВ «Техноторг-ком») мали реальний характер, що підтверджується відповідними, рахунком-фактурою, видатковою накладною, актом приймання товарів, податковою накладною, тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності правочину, вчиненого між ПП "Стандарт" та ТОВ "Техноторг-ком", а викладений в акті перевірки висновок щодо нікчемності вчиненого між позивачем та його контрагентом правочину є неправомірним. До того ж, за переконанням позивача, визнання правочину недійсним можливо лише за рішенням суду, а не посадовими особами органу державної податкової служби під час здійснення ними перевірки платника податків.

Також, як зазначає позивач, відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження ПП "Стандарт" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, сформованого за результатами здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Техноторг-ком", оскільки позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, підтвердженням чого є належним чином оформлена податкова накладна та інші фінансово-господарські документи, які позивач надавав відповідачеві під час проведення перевірки. Єдиною підставою в обґрунтування зазначених висновків, на які посилається відповідач в акті перевірки, є інформація, яка міститься в інформаційних системах державної податкової служби та пояснення директора контрагента.

А відтак, Позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність та фіктивність правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Техноторг-ком», ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на основі наведених тверджень та з порушенням процедури проведення самої перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник Позивача у судовому засіданні 23.01.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що діяльність ТОВ «Техноторг-ком» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, контрагент позивача відсутній за адресою реєстрації та відповідно до пояснень директора контрагента Позивача ТОВ "Техноторг-ком", останній здійснив реєстрацію даного суб'єкта господарювання за винагороду, а будь-яких дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності фактично не вчиняв.

Представник Відповідача у судовому засіданні 23.01.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Стандарт» є юридичною особою, що зареєстрована 03.07.2003 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області за №13551200000000170 (ідентифікаційний код юридичної особи - 32499451). Як платник податків перебуває на обліку у Броварській ОДПІ з 04.07.2003 за № 2171 та як платник податку на додану вартість зареєстроване 19.08.2003, про що видано свідоцтво № 13638180.

Основними видами діяльності ПП «Стандарт», зокрема, є оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, будівництво будівель.

Вказане підприємство має ліцензію серії АВ № 314147 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка видана Державним комітетом України з будівництва та архітектури, строк дії ліцензії з 02.03.2007 по 02.03.2012.

У період з 29.11.2011 по 30.11.2011 на підставі наказу Броварської ОДПІ від 29.11.2011 №1877/232, повідомлення від 29.11.2011 №9816/10/232/595, Броварською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Стандарт», код за ЄДРПОУ 32499451, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техноторг-ком», код за ЄДРПОУ 36283352, ідентифікаційний код 36283352, за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 01.12.2011 № 1866/232/32499451 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем: пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 97667,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 66388,00 грн., за вересень 2011 року на суму 1574,00 грн. та за жовтень 2011 року на суму 29705,00 грн.; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658 та статті 662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними по правочинах здійснених ПП «Стандарт» з ТОВ «Техноторг-ком».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням Позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Техноторг-ком», який ґрунтується на висновках акта документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 28.12.2008 по 31.08.2011 ТОВ «Техноторг-ком», код за ЄДРПОУ 36283352, від 21.10.2011 №2228/23-04/36283352 (далі акт від 21.10.2011 №2228/23-04/36283352) та поясненнях посадової особи ТОВ «Техноторг-ком».

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що як їм стало відомо зі змісту акта від 21.10.2011 №2228/23-04/36283352, який був складений ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, ОСОБА_3 є директором ТОВ «Техноторг-ком», який у ході його опитування працівниками податкової міліції пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, статутні внески до підприємства не здійснював, з директорами інших підприємств не зустрічався, договори на поставку (купівлю) товарів, послуг не готував та не заключав. Товар не купував та не передавав жодному з підприємств товарно-матеріальні цінності. На роботу до підприємства нікого не приймав та не звільняв. Вид діяльності, місцезнаходження ТОВ «Техноторг-ком», його печаток та фінансових документів йому не відомі. До ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не має жодного відношення. Ніяких документів щодо ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Техноторг-ком» він не підписував. Декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств та інших документів податкової звітності не складав і не підписував.

В акті від 21.10.2011 №2228/23-04/36283352, який складений ДПІ у Шевченківському районі міста Києва також зазначено, що у ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Техноторг-ком» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

У зв'язку з цим, посадові особи ДПІ у Шевченківському районі міста Києва дійшли висновку, що ТОВ «Техноторг-ком» здійснювало діяльність поза межами правового поля; фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами податковий орган вважає фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами; правочини за участю ТОВ «Техноторг-ком» є нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Як убачається з Акта перевірки, зважаючи на зазначені обставини, перевіряючі дійшли висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 97667,00 грн. за господарською операцією від контрагента-постачальника ТОВ «Техноторг-ком» за серпень 2011 року, включена Позивачем до складу податкового кредиту безпідставно (т.І а.с.26).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки Позивачем направлялись Відповідачеві заперечення від 06.12.2011 №1105 до акта перевірки від 01.12.2011 №1866/232/32499451, які рішенням Броварської ОДПІ від 13.12.2011 № 10261/10/232/595 залишені без задоволення.

На підставі Акта перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.12.2011 № 0009902301, згідно з яким Позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 122073,75 грн. у тому числі за основним платежем - 97667,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 24416,75 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової служби України та у подальшому до Державної податкової служби України.

За результатами адміністративного оскарження скарги Позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 16.12.2011 №0009902301 без змін.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що між покупцем - ПП "Стандарт" та постачальником - ТОВ "Техноторг-ком", укладено усний договір поставки будівельних матеріалів.

При цьому суд зазначає, що між ПП «Стандарт» (покупець) та ТОВ Техноторг-ком» (постачальник) вчинені фактичні дії, які свідчать про укладення сторонами в усній формі договору поставки.

Так, відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

На підтвердження виконання сторонами умов договору у серпні 2011 року, Позивачем надано рахунок-фактуру від 02.08.2011 № 020811, видаткову накладну від 02.08.2011, податкову накладну від 02.08.2011 № 404, видану ТОВ "Техноторг-ком" на користь ПП "Стандарт"; акт приймання товарів від 02.08.2011 № 02/08, підписаний директором Позивача, начальником відділу постачання, головним бухгалтером та завідуючим базою, який містить перелік будівельних матеріалів, які отримані позивачем від ТОВ «Техноторг-ком» та який відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 складається у випадку відсутності товарно - транспортної накладної (т.1 а.с.101-105).

Всі наявні первинні документи податкового обліку скріплені підписом директора та печаткою ТОВ "Техноторг-ком" та містять всі необхідні реквізити.

На підтвердження факту перерахування грошових коштів за поставлений товар ПП "Стандарт" надав до перевірки платіжні доручення від 12.09.2011 № 1065, від 06.10.2011 № 728 та від 04.10.2011 № 718 (а.с.183-187).

Згідно з даними Акта перевірки Позивачем також було подано до Броварської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, до якої долучено розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, з якої вбачається включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 97667,00 грн. на підставі податкової накладної за серпень 2011 року, отриманої від контрагента - ТОВ "Техноторг-ком".

Зазначена обставина не заперечувалась представником Відповідача.

Крім цього, під час проведення перевірки посадовими особами Відповідача порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представник Відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих Позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Відповідач суду не надав.

Тобто, Позивачем Відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання будівельних матеріалів ц ТОВ "Техноторг-ком" та їх оплати.

Таким чином, факт поставки ТОВ "Техноторг-ком" на користь ПП "Стандарт" товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності.

Разом з цим, як встановлено судом, зазначені первинні документи Відповідачем при перевірці не використовувались та не досліджувались.

Відповідно до пояснень представника Позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ "Техноторг-ком", а саме, Позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Відповідно до пояснень Позивача лише після отримання всіх документів Позивачем був укладений відповідний договір.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що Позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ "Техноторг-ком", наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Техноторг-ком" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкової накладної.

Так, у ході судового розгляду представником Позивача надано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2012 справа № 2а-16046/11/2670, яке залишене без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 та до ухвали Вищого адміністративного суду від 15.01.2013, про відмову у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби до ТОВ «Техноторг-ком» про припинення юридичної особи, визнання недійсними установчих документів та запису про проведення реєстрації.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаної податкової накладної вимогам, визначеним статтею 201 Податкового кодексу України, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому віднесення Позивачем податку на додану вартість згідно отриманої податкової накладної за серпень місяць 2011 року до податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду є правомірним, а доводи Позивача про відсутність порушень ним пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено Позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі вартості товарів. Оскільки, на думку податкового органу, товар фактично не поставлявся, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дана угода є нікчемною, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено Позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється у даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного Позивачем з ТОВ "Техноторг-ком" у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Разом з цим, факт поставки ТОВ "Техноторг-ком" будівельних матеріалів на користь Позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ "Техноторг-ком", посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

При цьому, суд не бере до уваги ту обставину, що при перевірці контролюючим органом дотримання податкового законодавства ТОВ "Техноторг-ком" було встановлено не надання ним фінансово-господарських документів на підтвердження здійснення господарських операцій, в тому числі й з ПП "Стандарт", оскільки відсутність таких документів у контрагента-постачальника (ТОВ "Техноторг-ком") не свідчить про безтоварність операції з контрагентом-покупцем. А відтак, відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві повинен нести керівник такого підприємства, а не його контрагент-покупець.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений позивачем з ТОВ "Техноторг-ком" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, Відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між Позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, Відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік поставлених будівельних матеріалів, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Наявна податкова накладна та інші документи дають змогу визначити, які саме товари були придбані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Також суд вважає, що лише пояснення ОСОБА_3 про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Техноторг-ком", не є належним та достатнім доказом провадження зазначеним підприємством фіктивної фінансово-господарської діяльності. Суд критично ставиться до посилання Відповідача на наявність фотокопії пояснень нібито ОСОБА_3, оскільки з їх змісту не можливо встановити підставу та час їх відібрання, а також законність дій під час їх надання та наявність оригіналу документу.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договору, який відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який Відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення Позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях Позивача Відповідачем не виявлено, документи податкового обліку Позивача не проаналізовано, єдиною підставою для висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 97667,00 грн. є акт ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 21.10.2011 №2228/23-04/36283352.

Згідно з даним актом всі правочини ТОВ "Техноторг-ком" мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з відсутністю необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів.

За висновком суду, такий висновок є формальним і необ'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України, а на висновках акта перевірки від 21.10.2011 №2228/23-04/36283352 та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, висновок про нікчемність всіх угод ТОВ "Техноторг-ком" не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, Позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт поставки товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Крім цього, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Суд звертає також увагу на те, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття необґрунтованих рішень, мотивованих припущеннями, а не конкретними обставинами справи.

Так, зокрема, позапланова невиїзна документальна перевірка Позивача була проведена за серпень 2011 року. За цей же період часу витребовувались податковим органом у Позивача документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з цим, у ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення Позивачем приписів податкового законодавства за період серпень - жовтень місяці 2011 року у розмірі 97667,00 грн., що підтверджується висновком податкового органу, викладеного у Акті перевірки (том І а.с.30).

Тобто, без витребування та дослідження будь-яких документів Позивача за період вересень-жовтень місяці 2011 року, посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства за вказаний період, що свідчить про порушення Відповідачем приписів статті 19 Конституції України та вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, відповідно до якого за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені Позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання робіт, послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б Позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності Позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 16.12.2011 № 0009902301.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Стандарт» понесені судові витрати у формі судового збору розмірі 1220 (одна тисяча двісті двадцять) грн. 85 коп. згідно платіжного доручення № 574 від 11.06.2012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 січня 2013 р.