Постанова № 28841961, 23.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року 810/49/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Шумського М.М.,

представника відповідача - Бєляєвої С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Каріна"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Каріна" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 0001152301/1881, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 137706,25 грн., з яких: 110213,00 грн. - за основним платежем; 27553,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених позивачем контрагенту в складі ціни придбаного товару. Як стверджує податковий орган, позивач не мав права на формування податкового кредиту, оскільки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність між податковою звітністю позивача та звітністю його контрагента (податкова декларація контрагента з податку на додану вартість за відповідний податковий (звітний) період не була прийнята податковим органом).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товару мали реальний характер - поставка товарів здійснена контрагентом у повному обсязі й оплачена позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та в податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Позивач стверджував, що він не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання контрагентом податкових обов'язків, у тому числі й щодо подання податкової звітності, тому просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне підприємство "Каріна" є юридичною особою, що зареєстрована 18.07.2000 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Основними видами діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля паливом.

У червні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" за квітень 2010 року (акт перевірки від 14.06.2012 № 1339/220/31046506).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за квітень 2010 року, в сумі 110213,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з поставки товару (палива), що здійснювались на підставі договору від 02.01.2009 № 75, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс".

Податковий орган стверджував, що у квітні 2010 року позивач не мав права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оскільки за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України встановлено розбіжність між податковою звітністю позивача та звітністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс".

Під час судового розгляду представник податкового органу пояснив, що податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" за квітень 2010 року була прийнята податковим органом лише "до відома", тому податковий орган вважає, що цей платник податків не задекларував свої податкові зобов'язання за вказаний податковий (звітний) період.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцію в Обухівському районі Київської області Державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 № 0001152301/1881, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 137706,25 грн., з яких: 110213,00 грн. - за основним платежем; 27553,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товару, оплату його вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зобов'язав позивача надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс".

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У січні 2009 року між позивачем (покупець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" (постачальник) укладено договір від 02.01.2009 № 75 щодо поставки паливно-мастильних матеріалів (нафтопродуктів).

Господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом мають тривалий характер.

Так, у квітні 2010 року позивач одержав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" паливно-мастильні матеріали (бензин марок А-76, А-92, А-95 та дизельне паливо) на загальну суму 661279,15 грн., у тому числі ПДВ - 110213,19 грн. Факт поставки товару підтверджується 10 видатковими накладними, складеними уповноваженими представниками поставщика та позивача, дослідженими у судовому засіданні, довіреністю від 01.04.2010 № 10 на отримання матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів), журналом реєстрації довіреностей за 2010 рік. Факт поставки товарів також не оспорюються податковим органом.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" кошти на загальну суму 661279,15 грн., у тому числі ПДВ - 110213,19 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни придбаного товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" 10 податкових накладних на загальну суму 661279,15 грн., у тому числі ПДВ - 110213,19 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2010 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Альянс" є юридичною особою, що зареєстрована 30.09.2008 Ярмолинецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області; стан юридичної особи - зареєстровано; основний вид діяльності - оптова торгівля паливом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку із формуванням ним податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару. Оскільки, як стверджує податковий орган, контрагент позивача не задекларував свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковий (звітний) період, що перевірявся, позивач сформував податковий кредит незаконно і це призвело до заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На момент виникнення спірних правовідносин (квітень 2010 року) платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" .

Так, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Як встановлено судом, факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивач та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо правомірності та правильності визначення платником податків своїх податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватися на припущеннях щодо тих чи інших обставин, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили. Висновки, що відображені в акті перевірки, ґрунтуються на даних інформаційних систем Державної податкової служби щодо податкової звітності контрагента позивача.

Суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 110213,00 грн. за квітень 2010 року., є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 10.07.2012 № 0001152301/1881, згідно з яким Приватному підприємству "Каріна" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 137706,25 грн., з яких: 110213,00 грн. - за основним платежем; 27553,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Каріна" сплачений ним судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "24" січня 2013 р.