Ухвала суду № 28869182, 24.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 9104/148205/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Качмара В.Я., Гінди О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Солід» (в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна», далі по тексту - Позивач, ТОВ «Солід-Україна») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - Відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000322303 від 27 березня 2012 року.

Позивач мотивує позов тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податком на додану вартість винесене Відповідачем неправомірно, оскільки висновки Відповідача при винесені даного рішення базуються на порушенні законодавства та податкового обліку контрагентів Позивача, з якими він здійснював свою господарську діяльність. Позивач вважає, що такі висновки є неправомірними, так як Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб, в тому числі осіб, з якими здійснювались господарські операції. Позивач зазначає, що питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова окружного суду обґрунтована тим, що бухгалтерськими первинними документами не підтверджується реальність господарських операцій між ТОВ «Солід-Україна» та його контрагентами - ТОВ «Втордеревопром», ПП «Техпромінвест», ПП «Екоенергобуд» та ПП «Аеромакс-Сервіс». Крім того, зустрічними перевірками зазначених підприємств не підтверджено здійснення ними господарської діяльності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку, зазначивши в апеляційній скарзі, що в ході податкової перевірки Відповідач не мав зауважень до первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій. Висновок суду що відшкодуванню податкового кредиту має обов'язково передувати сплата відповідних сум до Державного бюджету України не ґрунтується на нормах чинного законодавства. На думку апелянта, порушення податкового законодавства з боку контрагентів Позивача не можуть бути перешкодою для відшкодування податкового кредиту.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Солід-Україна», суд першої інстанції виходив з висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій Позивача з контрагентами - ТОВ «Втордеревпром», ПП «Техпромінвест», ПП «Екоенергобуд» та ПП «Аеромакс-Сервіс» на підставі того, що у видаткових накладних № РН-4-05001 від 05.04.2010 року, № РН-4-07001 від 07.04.2010 року, № РН-4-14014 від 14.04.2010 року, № рн-4-21026 від 21.04.2010 року, № рн-4-22002 від 22.04.2010 року, №№ РН-10-2204, РН-10-2205, РН-10-2206, РН-10-2207, РН-10-2208 від 22.10.2010 року не зазначено посадової особи Позивача, яка приймала товарно-матеріальні цінності та підписувала ці видаткові накладні, що є порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не дає змоги суду встановити реальність здійснення господарських операцій уповноваженою особою Позивача.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим ним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у справі.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, що Позивач по справі зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, включений в ЄДРПО України, взятий на облік в державній податковій інспекції в м. Івано-Франківську як платник податків та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість із заявленими сумами бюджетного відшкодування податком на додану вартість за травень, жовтень та листопад 2010 року.

Відповідачем 21 березня 2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Солід» (тепер Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна») з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника в банку по деклараціях з ПДВ за травень, жовтень, листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 квітня 2010 року по 30 квітня 2010 року та з 01 вересня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, якою встановлено порушення пункту 1.8. статті 1, підпунктів 7.7.1., 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 8113,00 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 10000,00 грн. та за листопад 2010 року в розмірі 16667,00 грн.

За наслідками даної перевірки складено акт № 1149/22-6/32360621 від 21 березня 2012 року, на підставі якого Відповідачем 27 березня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000322303 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 34780,00 грн.

Позивач, звернувся до Державної податкової служби в Івано-Франківській області зі скаргою на вищезазначене податкове повідомлення-рішення, однак рішенням № 522/10/10 -319/66/255 від 13 квітня 2012 року позивачу було відмовлено та залишено без змін дане податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Висновки Відповідача базуються на тих обставинах, що згідно отриманих матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника встановлено, що основними постачальниками товару є підприємства з ознаками фіктивності, а саме з підприємствами ТОВ «Втордеревпром», ПП «Техпромінвест», ПП «Екоенергобуд»та ПП «Аеромакс-Сервіс».

Згідно відповіді державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 22 жовтня 2010 року №14123/23-416/1 не можливо провести перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Втордеревопром», оскільки до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцем знаходження даного підприємства та за даної обставини свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 30 квітня 2010 року. За таких обставин, проведеною державною податковою інспекцією в Сихівському районі м. Львова перевіркою зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу за участю товариства з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром» та усі правочини за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2010 року, в тому числі по операціях з позивачем визнано нікчемними, а також зменшено валові доходи, валові витрати по податку на прибуток, податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість. Дані висновки податкового органу до податкового органу чи до суду в порядку передбаченому законом не оскаржувались, а отже залишаються дійсними. Також, відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром» порушено кримінальну справу, яка перебуває у провадженні Сихівського районного суду м. Львова.

Свідоцтво платника податку на додану вартість приватного підприємства «Техпром-інвест» анульовано 22 квітня 2010 року, а отже зобов'язання перед бюджетом по господарських операціях здійснених в тому числі з Позивачем, даним контрагентом з квітня 2010 року не виконувались. Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації в Львівській області відносно приватного підприємства «Техпром-інвест» порушено кримінальну справу по статті 205 Кримінального кодексу України за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва в епізодах його створення під час розслідування якої встановлено, що приватне підприємство «Техпром-інвест» не здійснювало фактичну діяльність, а здійснювало фактично імітацію господарської діяльності.

По декларації за жовтень 2010 року по постачальнику приватному підприємству «Екоенергобуд» Відповідачем отримано акт перевірки від 14 березня 2011 року державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з питань включення ПП «Екоенергобуд» сум податку на додану вартість в розмірі 10000,00 грн. до податкових зобов'язань стосовно взаєморозрахунків із позивачем в якому зазначено, що дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та повідомлено, що звітність по податку на додану вартість за липень, серпень та жовтень 2010 року у даного підприємства відсутня, а тому факту сплати ним податку на додану вартість із господарських операцій задекларованих позивачем, встановити не можливо.

Згідно системи співставлення по декларації за листопад 2010 року по постачальнику приватному підприємству «Аеромакс-Сервіс» встановлено, що дане підприємство на момент проведення перевірки до податкового органу не звітується.

За період, охоплений перевіркою податкового органу, Позивач займався виготовленням дерев'яних букових щитів та відвантаження їх на експорт.

В ході здійснення податкової перевірки та оформлення її результатів у Відповідача не було жодних зауважень щодо накладних про отримання товару та видаткових накладних, неправильність оформлення яких поклав в основу свого рішення про фіктивність господарських операцій між Позивачем та його контрагентами суд першої інстанції.

Згідно пункту 7 розділу 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, відповідні податкові повідомлення-рішення приймаються за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки.

Відсутність підпису про отримання товару на видаткових накладних № РН-4-05001 від 05.04.2010 року, № РН-4-07001 від 07.04.2010 року, № РН-4-14014 від 14.04.2010 року, № рн-4-21026 від 21.04.2010 року, № РН-4-22002 від 22.04.2010 року, №№ РН-10-2204, РН-10-2205, РН-10-2206, РН-10-2207, РН-10-2208 від 22.10.2010 року не стала підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Посилання Відповідача на відсутність у ПП «Техпромінвест» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності безпідставні, оскільки відсутність транспортних засобів, основних фондів, кількість працюючих жодним чином не виключає залучення матеріальних та трудових ресурсів на комерційній основі, на підставі правочинів (договорів, угод) з третіми особами, тощо.

Таким чином, судом першої інстанції не було враховано даних обставин та не надано належної оцінки доказам у справі, первинним документам на підтвердження факту виконання господарських операцій.

Факти реального та дійсного проведення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Втордеревпром», ПП «Техпромінвест», ПП «Екоенергобуд»та ПП «Аеромакс-Сервіс» Відповідачем при проведенні перевірки не заперечувалися та під сумнів не ставилися.

Не відповідають нормам матеріального права висновки суду першої інстанції про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає як обов'язкову та основну підставу відшкодування податку на додану вартість та включення відповідних сум до податкового кредиту сплату цих сум до Державного бюджету України при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності господарської діяльності за наявності поставки товарів чи надання послуг вартісного характеру, які здійснюються за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість та повинні відображатись у первинних документах податкового (бухгалтерського) обліку платника податків.

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Даний пункт дає загальне визначення поняття «бюджетне відшкодування» і безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього закону.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 цього ж закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів (послуг).

Отже Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цього контрагента платника податку, а не до самого платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто підстави для нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, зважаючи на наявність в нього відповідних податкових накладних, у Позивача були і таке нарахування він здійснив правомірно, оскільки здійснив господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого у нього виникло право на податковий кредит, а у його контрагентів - податкові зобов'язання.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що при дослідженні обставин справи суд першої інстанції вийшов за межі предмету доказування у справі, вимагаючи надання додаткових підтверджень дійсності господарських операцій щодо поставки товарно-матеріальних цінностей Позивачу від його контрагентів та вважаючи недоведеними факти дійсності господарських операцій.

Позивач як платник податків не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Як зазначено в пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати замість будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) ЄСПЛ зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України щодо перегляду судових рішень.

Так, Верховний Суд України у своєму рішенні від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно рішення від 31.01.2011 року у справі № 21.47а10 Верховним Судом України якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальності за негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, діючим законодавством України не встановлено обов'язку для Позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Наявними у справі доказами підтверджується дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Втордеревпром», ПП «Техпромінвест», ПП «Екоенергобуд»та ПП «Аеромакс-Сервіс».

Тому оцінку доказів судом першої інстанції апеляційний суд вважає неправильною і вважає, що надані докази достовірності вчинених між Позивачем та зазначеними його контрагентами господарських операцій є допустимими, достатніми та належними.

Таким чином, фактів, підтверджених доказами, про порушення Позивачем податкового законодавства не встановлено, а отже оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята без врахування фактичних обставин справи, постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Солід-Україна» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 року у справі № 2а-1126/12/0970 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальність «Солід-Україна» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську від 27.03.2012 року № 0000322303.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, якій беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.Я. Качмар

О.М. Гінда