Ухвала суду № 28869178, 22.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р. Справа № 9104/140354/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Волиньтабак" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,, Волиньтабак" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) № 0001122302 від 10.06.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 086 392,68 грн., №0001112302 від 10.06.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1687691,27 грн., №0001572302 від 29.08.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1687690,27 грн., №0001462302 від 29.08.2011 року про визначення грошового зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 500208,25 грн. від донарахованої суми ПДВ за грудень 2010 року, №0002732301 від 06.09.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6592862,49 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що згідно актів перевірок ДПІ у Ленінському районі та ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва постачальник олії соняшникової нерафінованої - ТзОВ „Еталон Ойл" у грудні 2010 року, січні та лютому 2011 р. мало взаємовідносини з постачальниками ТзОВ ,, Транс Гарант Сервіс", ПП,, Агропрайд", ПП „Ново-Ком", ПП „Ногайська олія" та іншими. Однак, укладені між ТзОВ „Еталон Ойл" та підприємствами постачальниками правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки під час перевірок встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, внаслідок чого не виявлено фактів передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю.

Таким чином, на думку податкового органу, виписані постачальником ТзОВ „Еталон Ойл" по нікчемних договорах податкові накладні на поставку олії соняшникової нерафінованої не підтверджують факту поставки товарів покупцю - ТзОВ „Волиньтабак". Дані обставини судом першої інстанції не дослідженні.

Судом також не було досліджено порядок та форми розрахунків між ТзОВ „Волиньтабак" та ТзОВ „Еталон Ойл", не з'ясовано можливу обізнаність платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних).

Крім цього, перевіркою встановлено, що ТзОВ „Волиньтабак" в порушення статті 201.10 ПК України завищено податковий кредит за січень 2011р. на суму 1 363 050,00 грн. за операцією з поставки товарів підприємством „Вторметекспорт".

За таких обставин податковий орган вважає правомірними свої податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведених 25.05.2011 року позапланових виїзних перевірок ТзОВ „Волиньтабак", оформлених актами за № 4108/23-1/21736857 та № 4109/23-1/21736857, Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001122302 від 10.06.2011 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 449 442,68 грн.;

- №0001112302 від 10.06.2011 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1687691,27 грн..

За наслідками адміністративного оскарження залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0001122302 від 10.06.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001462302 від 29.08.2011 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 500208,25 грн. від донарахованої суми ПДВ за грудень 2010 року.

Податкове повідомлення-рішення №0001112302 від 10.06.2011 року скасоване в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572302 від 29.08.2011 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1687690,27 грн. з яких 1687689,27 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, на підставі висновків планової виїзної документальної перевірки, оформленої актом №6666/23-2/21736857 від 19.08.2011 року, Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення за №0001572302 від 29.08. 2011 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за загальну суму 6676390,75 гривень, з яких 6034424,00 грн. основного платежу та 641 966,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що згідно даних ДПІ у Ленінському районі та ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва укладені між ТзОВ „Еталон Ойл" та його контрагентами правочини на поставу олії є нікчемними, оскільки не мали на меті настання реальних наслідків. Таким чином не доведено джерело походження олії, яка згідно документів була реалізована ТзОВ „Еталон Ойл" позивачу.

Тому податковий орган дійшов висновку про нікчемність угод між ТзОВ „Еталон Ойл" та ТзОВ „Волиньтабак" щодо поставок олії соняшникової, а відтак на думку податкового органу позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту ПДВ по вказаних господарських операціях в грудні 2010 року в сумі 2000832,68 грн., в січні 2011 року в сумі 1085560,00 грн. та в лютому 2011 року в сумі 1687689,27 грн..

Також на думку податкового органу, позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати по вказаних господарських операціях з ТзОВ „Еталон Ойл" в сумі 23870409,40 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 5967601,39 грн..

Крім цього, податковий орган встановив безпідставність віднесення до складу податкового кредиту за січень 2011 року суму ПДВ за операцією з поставки товарів підприємством „Вторметекспорт" в розмірі 1 363 050,00 грн.. Дана сума ввійшла до податкового зобов'язання по ПДВ, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001122302 від 10.06.2011 року (2000832,68 грн.+ 1085560,00 грн.=3086392,68 грн. + 1 363 050,00 грн.= 4449442,68 грн.).

Також під час перевірки встановлено заниження податку на прибуток по інших господарських операціях в сумі 66822,61 грн.. Дана сума ввійшла до податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0001572302 від 29.08. 2011 року.

Однак, позивачем не оскаржено правомірність визначення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 1 363 050,00 грн. та по податку на прибуток в сумі 83528,61 грн. (66822,61 грн. основний платіж та 16706 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Таким чином, позивачем оскаржено правомірність визначення податковим органом податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, а також штрафних (фінансових) санкцій за несплату цих податків лише по господарських операціях з придбання олії соняшникової у ТзОВ „Еталон Ойл".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено факт безтоварності господарських операцій між ТзОВ „Волиньтабак" та ТзОВ „Еталон Ойл", тобто нікчемності правочинів, які вчинені з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також суд вказав, що відповідачем не надано жодних доказів суду наявності між позивачем та його контрагентом - ТзОВ „Еталон Ойл" взаємоузгоджених спільних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, в силу підпункту ,,а" пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу (ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом підпункту 134.1.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Аналогічні приписи містила ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", чинного на час формування позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Згідно ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті (п. 138.1).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6).

Відповідно до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час формування позивачем валових витрат за грудень 2010 року) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.

Приписами ст.1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи суд вбачає, що між ТзОВ ,,Волиньтабак" та ТзОВ ,,Еталон Ойл" укладено Договори №12/10 від 20.12.2010 року, №1/01 від 12.01.2011 року, №2/01 від 26.01.2011 року, №3/02 від 01.02.2011 року, №4/02 від 21.02.2011 року, за умовами яких Продавець (ТзОВ ,,Еталон Ойл") зобов'язався передати у власність Покупця (ТзОВ ,,Волиньтабак") олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2010 року, в кількості відповідно 980,00 тон. на суму 12004996,08 грн., 310,00 тон на суму 3924600,00 грн., 200,00 тон на суму 2550000,00 грн., 290,00 тон. на суму 3697500,00 грн., 500 тон на суму 6195000,00 грн.. Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Виконання умов договору №12/10 від 20.12.2010 року оформлено видатковими накладними №РН-0000007 від 29.12.2010 року, №РН-0000008 від 30.12.2010 року, №РН-0000009 від 30.12.2010 року, податковими накладними №7 від 29.12.2010 року, №8 від 30.12.2010 року, №9 від 30.12.2010 року. на загальну кількість товару 980,0 тон та загальну суму 12004996,08 грн..

Виконання умов договору №1/01 від 12.01.2011 року оформлено видатковою накладною №РН-0000019 від 24.01.2011 року, податковою накладною №1 від 24.01.2011 року на загальну кількість товару 310,00 тон та загальну суму 3924600,00 грн..

Виконання умов договору №2/01 від 26.01.2011 року оформлено видатковою накладною №РН-0000019 від 26.01.2011 року, податковою накладною №2 від 26.01.2011 року на загальну кількість товару 203,04 тони та загальну суму 2588760,00 грн..

Виконання умов договору №3/02 від 01.02.2011 року оформлено видатковою накладною №РН-0000021 від 11.02.2011 року, податковою накладною №3 від 11.02.2011 року на загальну кількість товару 286,895 тон та загальну суму 3657911,25 грн..

Виконання умов договору №4/02 від 21.02.2011 року оформлено видатковими накладними №РН-0000024 від 28.02.2011 року на суму, №РН-0000030 від 28.02.2011 року, податковими накладними №10 від 28.02.2011 року, №11 від 28.02.2011 року на загальну кількість товару 522,052 тон та загальну суму 6468224,2 грн..

Передача олії від Продавця до Покупця оформлена актами приймання товарів по якості та кількості. Оплата отриманої позивачем олії підтверджена платіжними дорученнями на перерахування ТзОВ ,,Волиньтабак" коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ ,,Еталон Ойл" .

Всього за період з 20.12.2010 року по 28.02.2011 року згідно вказаних договорів, актів приймання товарів, видаткових накладних та податкових накладних позивачем отримано товару загальною кількістю 2301,987 тон на загальну суму 28644491,61 грн..

Придбана ТзОВ ,,Волиньтабак" олія в кількості 2301,987 тон реалізована через комісіонера-ТзОВ ,,Кубагро" компанії ,,Allseeds Switzerland S.A.", що підтверджується укладеним між ТзОВ ,,Волиньтабак" та ТзОВ ,,Кубагро" договором комісії №9К від 06 грудня 2010 року, додатками до договору комісії, актами прийому товарів по якості та кількості, звітами комісіонера, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними на комісійну винагороду, контрактами між ТзОВ ,,Кубагро" та компанією ,,Allseeds Switzerland S.A.", вантажно-митними деклараціями згідно яких ТзОВ ,,Кубагро" відвантажив вказаній компанії олію соняшникову урожаю 2010 року в загальній кількості 2301,987 тон.

Згідно довідки Укрсиббанку за період з 13.01.2011 року по 04.04.2011 року від ТзОВ ,,Кубагро" на розрахунковий рахунок ТзОВ ,,Волиньтабак" надійшли кошти на оплату олії згідно договору комісії № 9К від 06.12.2010 року.

Проаналізувавши приписи пунктів наведених вище статтей Законів України ,,Про податок на додану вартість", ,,Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит та формування валових витрат можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише тільки оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реального характеру господарських операцій між ТзОВ ,,Волиньтабак" та ТзОВ ,,Еталон Ойл" з придбання олії соняшникової та відповідно правомірності формування податкового кредиту по ПДВ та валових витрат по зазначених операціях.

Факт реальності цих операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, платіжними дорученнями на перерахування коштів, вантажно-митними деклараціями, згідно яких ТзОВ ,,Волиньтабак" відвантажив через комісіонера ТзОВ ,,Кубагро" на адресу компанії ,,Allseeds Switzerland S.A." олію соняшникову урожаю 2010 року в загальній кількості 2301,987 тон.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", ст.201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбану олії позивач використав у своїй господарській діяльності, реалізувавши її за межі України та отримавши дохід. Отриманні від реалізації олії соняшникової кошти позивач провів по своїх бухгалтерських документах та відніс до своїх податкових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток.

Крім того, на час укладення договорів та виконання господарських операцій з придбання олії контрагент позивача був належним чином зареєстрований та мав свідоцтво платника ПДВ, а тому відсутність належного документального підтвердження придбання ТзОВ ,,Еталон Ойл" олії в інших постачальників не може бути підставою для визнання нікчемними господарських операцій між позивачем та ТзОВ ,,Еталон Ойл".

Під час перевірки податковим органом не встановлено інших постачальників олії соняшникової позивачу крім ТзОВ ,,Еталон Ойл".

Апеляційний суд констатує, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу щодо нікчемності правочину є безпідставними, а винесенні на основі цих висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними та належать до скасування.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального права.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі № 2а/0370/2683/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 24 січня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль