Ухвала суду № 28869067, 16.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 9104/64085/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Ливак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Мегасвіт» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Мегасвіт» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000212302/0/3357 від 31.01.2011 року, якими ПП «Мегасвіт» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 7335,00 грн. та штрафні санкції - 1998,00 грн. № 0000202302/0/3358, в якому ПП «Мегасвіт» була визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток - 19222,00 грн. та штрафні санкції - 4806,00 грн. В обґрунтування вимог зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної перевірки є повністю необґрунтованими та незаконними. На думку позивача у п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також у будь-якій іншій нормі цього закону, не встановлено обов'язку для платника податку щодо доведення безпосереднього зв'язку між здійсненими витратами та їх використанням для виконання господарської діяльності.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить її скасувати та позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема зазначає, що висновки ДПІ у Залізничному районі м. Львова викладені в акті від 13.01.2011 року № 40/23-2/31589236 щодо порушень підприємством податкового законодавства України, а також прийняті на основі нього податкові повідомлення - рішення від 31.01.2011 р. № 0000212302/0/3357, в якому була визначена сума податкового зобов'язання із податку на додану вартість - 7 335,00 грн., штрафних санкцій - 1998,00 грн. та від 31.01.2011 р. № 0000202302/0/3358, в якому була визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток - 19 222,00 грн., штрафних санкцій - 4806,00 грн. є повністю незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Мегасвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ПП «Техпром-інвест» за періоди з 01.01.2010 року по 31.03.20 року, про що 13.01.2011 року складено Акт № 40/23-2/31589236 (далі -Акт перевірки).

За результатами та на підставі Акта перевірки, відповідачем 31.01.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0000212302/0/3357, яким ПП «Мегасвіт» визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 9333 грн. (7335 грн. основний платіж, штрафні санкції - 1998 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000202302/0/335 яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток - 24028 грн. (19222 грн. основний платіж, штрафні санкції - 4806 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення виставлені відповідачем за встановленою перевіркою порушення позивачем:

- п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283/97-ВР (змінами та доповненнями), та ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, у 1 кв. 2010 року ПП «Мегасвіт» зайво включено до складу валових витрат витрати по взаєморозрахунках із ПП «Техпром-інвест» у сумі 76887 гри. 50 коп., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 кв.2010 року в сумі 19221 грн. 88 коп.

- п. п. 7.4.1. п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із внесеними змінами та доповненнями), та ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного Кодексу України, ПП «Мегасвіт» зайво віднесено до податкового кредиту у січні 2010 року податок на додану вартість на суму 15377 грн. 50 коп., в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2010 року на суму 7335 грн.

Судом встановлено, що згідно усної попередньої домовленості ПП «Мегасвіт» перерахувало ПП «Техпром-інвест» кошти у вигляді попередньої оплати за світлові діоди згідно рахунку №0024 від 28.01.2010 року в розмірі 92265 грн. (платіжні доручення №590 від 29.01.2010р. та №59 від 29.01.2010р.) та отримало від ПП «Техпром-інвест» видаткову накладну №РН-1-29004 від 29.01.2010р. і податкову накладну від 29.01.10 року.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996 обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Зокрема, ч.5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно з абзацом четвертим п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що з матеріалів справи не встановлено, яким чином отримані позивачем від ПП «Техпром-інвест» товари були використані позивачем в його господарській діяльності, яка вигода отримана позивачем у результаті придбання таких товарів. Сторона позивача повинна була представити докази, які засвідчують факт здійснення господарської операції, а саме, довести наявність зв'язку між фактом придбання товарів(послуг) і використанням їх у господарській діяльності платника податку.

Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що посилання позивача на обставину, що придбані у ПП «Техпром-інвест» світлові діоді подальшому були реалізовані ТзОВ «Сіріуспроект Львів» не береться до уваги, оскільки, як встановлено з матеріалів справи, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальність «Сіріуспроект Львів» укладено договір про надання послуг по виготовленню та встановленню металевих щитових конструкцій із кольоровим об'ємним зображенням №3012-01 від 30 грудня 2009 року за яким ТзОВ «Сіріуспроект Львів» оплатив отримані від позивача послуги, а позивач виписав 27.01.2010 року податкову накладну (суд першої інстанції помилково вказав про виконання цих операцій у 2011 році, що спростовується документами у справі - а.с.53-55).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що для виготовлення реклами конструкцій позивач не міг використати придбані згідно видаткової накладної світлові діоді оскільки документи про придбання таких у ПП «Техпром-інвест» оформлені лише 29.01.2010 року.

З врахуванням цих обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат сплачених ПП «Техпром-інвест» коштів за світлодіодні модулі, оскільки не підтверджено факт їх отримання позивачем та проходження по бухгалтерському обліку та подальше використання у господарській діяльності.

Встановлено, що фактичного здійснення господарської операції не було, подані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів такі документів, що передбачені чинним законодавством.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Законом №168/97-ВР, а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданої ПП «Техпром-інвест» податкової накладної, сама по собі не є підставою для включення визначеної у ній суми до складу податкового кредиту, якщо встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Мегасвіт» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року у справі № 2а-4202/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А.Пліш

В.В. Гуляк