Ухвала суду № 28798415, 24.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 9104/150798/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-5321/12/1370 за позовом ТзОВ "Торговий дім "Галпап" до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

18.06.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001562320 та №0001572320 від 03.05.2012 року.

Позивач мотивував позовні вимоги тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань взаєморозрахунків з ПП «Інвест пром» за лютий 2011 року, за результатами якої складено Акт №62/23-10/ 22343278 від 23.04.2012р. На підставі даного Акту винесено податкові повідомлення-рішення № 0001562320 та №0001572320 від 03.05.2012 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1595621 грн., та податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 319124 грн. Позивач обгрунтовував свої позовні вимоги тим, що ТзОВ «Торговий дім «Галпап» перебувало у взаємовідносинах ПП «Інвест пром», всі господарські операції належно відображені в податковому та бухгалтерському обліку, відповідачем не правильно трактується норми Цивільного Кодексу України щодо нікчемності правочинів, висновок відповідача щодо нікчемності правочину через недостатню кількість трудових ресурсів і основних фондів не позбавляє можливості ПП «Інвест пром» укладати договори оренди приміщень, складів, транспорту та укладати цивільно-правові угоди з найманими працівниками. Таким чином, позивач вважав, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року , адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС 03.05.2012 року, податкові повідомлення-рішення № 0001562320 та №0001572320.

Зобов'язано Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львові Львівської області Державної податкової служби в користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галпап» 2 146.00 грн. судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням суду 1 інстанції ДПІ у Личаківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду від 06.09 2012 року прийнята без врахування фактичних обставин справи та постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник апелянта Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі місті Львові проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "ТД "Галпап" з питань взаєморозрахунків з ПП «Інвестпром» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 62/23-10/ 22343278 від 23.04.2012р, яким встановлено порушення:

пп 5.2.1 и.5.2. пп5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пі, п2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України ТзОВ "ТД "Галпап" завищено показники у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» по безтоварних операціях з ПП «Інвестпром» за 1 квартал 2011 року на суму 1595621 грн.

пі, п2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України, п 198.1, п.198.3 ст198 ПК України ТзОВ "ТД "Галпап" завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ПП «Інвестпром» за лютий 2011 року на суму 319124,2 грн.

Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001562320 та №0001572320 від 03.05.2012 року.

Як вбачається з матеріалів та обставин справи які досліджені у судовому засіданні,що згідно договору купівлі продажу № 01-11/010 від 01.11.2010 року ПП «Інвестпром» (продавець) зобов'язується поставити та передати у власність ТзОВ "ТД "Галпап" (покупця) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання від продавця товару на основі накладних. Розрахунок за поставлені товари здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

В підтвердження обставин виконання вищенаведеної господарської угоди позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, копія журналу реєстрації довіреностей, копії довіреностей, договір про зарахування . зустрічних однорідних вимог, товаро-транспортні накладні, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом першої інстанції запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження

Відповідач в акті перевірки посилається на обставини, що викладені в акті Алчевської ОДПІ від 01.03.2012 року за №7315/236 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Інвест пром», в якому встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв»язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, ненадання документів, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 30.09.11 року.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є нікчемними, наявність оформлених податкових накладних без фактичного здійснення господарських операцій та без використання у межах господарської діяльності платника податку робіт (послуг), оформлених в прихідних розрахункових документах, не може бути підставою для включення визначених у таких накладних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з витягу з ЄДР позивач здійснює господарську діяльність щодо поліграфічної діяльності, діяльності у сфері інжинірингу, роздрібна торгівля автомобільними деталями, виробництво автомобілів, оптова торгівля паливом, виробництво паперу та картону, консультування з пщань комерційної діяльності та управління.

Як вбачається з товаро-транспортних накладних транспортування товару здійснювалось перевізниками ФОП Пукас та ФОП Отюський, товар приймався посадовою особою позивача згідно довіреностей.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів зазначає, що відповідачем не представлено доказів в спростування вищенаведених обставин та доказів, які б підтверджували неможливість поставки товару.

Тому, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими.

Також з матеріалів справи вбачається,що судом першої інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, на що платником податків було представлено витяг з Єдиного державного реєстру, згідно яких контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Отже, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується виконання робіт та поставка позивачеві товару, який був використаний останнім у своїй господарській діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а", „в", „г", „д" п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також слід зазначити, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Враховуючи вище викладені обставини, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року по справі № 2а-5321/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко