Ухвала суду № 28866395, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1599/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

Суддів Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Отава» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Отава» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року в задоволенні позову Приватного підприємства «Отава» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Черкаському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Отава» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтерторгстрой» за результатами якої складено акт від 06.03.2012р. № 1/23-010/32643025.

На підставі акту перевірки ДПІ у Черкаському районі Черкаської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 22.03.2012р. №0001102301, яким збільшила ПП «Отава» грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 67491 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 53993 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13498 грн.

Зазначеною перевіркою було встановлено, що позивач порушив вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок включення до податкового кредиту за жовтень 2011 року податку на додану вартість на загальну суму 53993 грн. 34 коп. за податковими накладними ПП «Інтерторгстрой» від 03.10.2011р. № 8 на суму 9300 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1550 грн.; від 06.10.2011р. № 13 на суму 1200 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2000 грн.; від 12.10.2011р. № 28 на суму 284160 грн., в т.ч. ПДВ на суму 47360 грн.; від 21.10.2011р. № 44 на суму 10750 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1791 грн. 67 коп.; від 25.10.2011р. № 51 на суму 7000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1166 грн. 67 коп.; від 26.10.2011р. № 56 на суму 750 грн., в т.ч. ПДВ на суму 125 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту Правила).

Відповідно до пункту 11 Правил товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, згідно з якою:

- у пунктах навантаження та розвантаження товарно-транспортної накладної зазначається адреса цих пунктів;

- здача вантажу замовником (вантажовідправником) підтверджується підписом посадової особи із зазначенням її посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом;

- прийом вантажу водієм-експедитором підтверджується підписом водія-експедитора із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові;

- здача вантажу водієм-експедитором вантажоодержувачу підтверджується підписом водія;

- прийом вантажу вантажоодержувачем підтверджується підписом посадової особи вантажоодержувача із зазначенням посади, прізвища, ім'я та по-батькові і штампом.

Отже, при здійсненні господарських операцій з купівлі-продажу (поставки) товарів за умови їх перевезення автомобільним транспортом первинним документом бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна, оформлена відповідно до вимог вказаних Правил та типової форми ТТН №1-ТН.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних №001003 від 03.10.2011р., №001006 від 06.10.2011р., №001012 від 12.10.2011р., №001021 від 21.10.2012р., №001025 від 25.10.2011р. та подорожніх листів до вантажного автомобіля №000042 від 03.10.2011р., №000043 від 06.10.2011р., №000044 від 12.10.2011р., №000045 від 21.10.2011р., №000046 від 25.10.2011р. не містять адреси пункту навантаження товару, а саме: назви вулиці та номера будівлі.

Таким чином, надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять місця здійснення господарської операції і не відповідають вимогам Типової форми товарно-транспортної накладної №1-ТН затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346.

Також не містять місце здійснення господарської операції видаткові накладні №Жт-08 від 03.10.2011р., №Жт-13 від 06.10.2011р., №Жт-28 від 12.10.2011р., №Жт-44 від 21.10.2011р., №Жт-51 від 25.10.2011р. та №Жт-56 від 26.10.2011р.

З матеріалів справи також вбачається, що Договором купівлі-продажу №ДГ-033 від 04.05.2011р., укладеним між позивачем та ПП «Інтерторгстрой», не передбачені такі істотні умови договору, як найменування товару, строки поставки та місце поставки. Відповідно до пункту 5.3 вказаного договору транспортування товару здійснюється транспортом позивача.

Разом з цим, згідно з поясненнями директора ПП «Інтерторгстрой» Лазарук М.Ю. від 20.12.2011р., наданими у Головному відділі податкової міліції ДПІ у м. Черкаси, ПП «Інтерторгстрой» здійснювало реалізацію позивачу офісних меблів та робочого одягу, придбаних у ТОВ «Гарант-Сервіс-А», поставка товарів здійснювалась транспортом ТОВ «Гарант-Сервіс-А» безпосередньо покупцям.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містять підпис водіїв позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про одержання вантажу від директора ПП «Інтерторгстрой» Лазарук М.Ю. та підпис директора позивача Ганенка С.А. про одержання вантажу від водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Разом з цим, відповідно до видаткових накладних товар був одержаний від директора ПП «Інтерторгстрой» Лазарук М.Ю. безпосередньо директором ПП «Отава» Ганенком С.А. за довіреностями №36 від 03.10.2011р., №37 від 06.10.2011р., №40 від 12.10.2011р., №41 від 21.10.2011р. №46 від 25.10.2011р. та №47 від 26.10.2011р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач не здійснив оплату вартості приданого товару. Надані позивачем платіжні доручення на підтвердження оплати не можуть бути взяті до уваги, оскільки в них вказано зовсім інше призначення платежу, а саме: оплата за отриману рибу.

Враховуючи в сукупності зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Отава» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 28.01.2013 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.