Ухвала суду № 28868487, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4664/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 року №0000822353,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 року №0000822353.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року за результатами якої складено акт перевірки від 06.09.2011 року №328/23-011/00951770.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 8 960,00 грн..

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0000822353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 960,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновок Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД» у складі ціни придбаного товару (насіння соняшнику).

На думку податкового органу правочини з поставки вказаного товару є нікчемним і такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки постачальник товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД» за адресою місцезнаходження відсутній, в нього також відсутні власні чи орендовані складські, торговельні, виробничі та інші приміщення, які цей суб'єкт господарювання міг би використовувати для здійснення фінансово-господарської діяльності, з 16.12.2010 року підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2010 року позивач придбавав у ТОВ «Сібаріт ЛТД» товар насіння соняшника, оплата за який здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Сібаріт ЛТД».

У вересні 2010 року в оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Сібаріт ЛТД» кошти у розмірі 53 762,57 грн., що підтверджується видатковою накладною, що підписана посадовими уповноваженими особами позивача та ТОВ «Сібаріт ЛТД».

Порядок формування податкового кредиту визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

У вересні 2010 року позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 8 960,43 грн., що підтвердженні податковою накладною від 01.09.2010 року №734.

Не заслуговують увагу обґрунтування апелянта, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібаріт ЛТД» за адресою місцезнаходження відсутній, не має трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, які суб'єкт господарювання міг би використовувати для здійснення фінансово-господарської діяльності.

На дату поставки товару ТОВ «Сібаріт ЛТД» було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі як юридична особа і мало право виписувати податкові накладні, оскільки було платником податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочину, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року №0000822353, підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.01.2013 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.