Ухвала суду № 28864922, 15.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2767/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСС»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000932300, № 0000942300 від 31.05.2012 року (том 1 а.с.3-5).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено (том 2 а.с.160-165).

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просили суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року -без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 09.04.2012 року № 94, згідно п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.1, 78.1.11, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, ДПІ у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Паллант інвест»та ТОВ «НВО Скад»за період з 01.01.2010 року по 01.03.2012 рік, за наслідками якої складено акт від 16.05.2012 року № 595/22-00/30729660 (том 1 а.с.22-41).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

-п.198.6 ст.198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, а саме занижено суму податку на додану вартість у розмірі 2 392 840, 00 грн., в тому числі за серпень 2011 -26 700,00 грн., грудень 2011 -637 666, 67 грн.;

-п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, а саме занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати у розмірі 271 561,00 грн., в тому числі за III квартал 2011 року -117 001,00 грн., за IV квартал 2011 -154 560,00 грн.;

-п.8 розділу 3 Положення № 149;

-ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України, а саме має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, правочин укладений між позивачем та ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Паллант інвест»та ТОВ «НВО Скад»за період з 01.01.2010 року по 01.03.2012 рік.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000932300, № 0000942300 від 31.05.2012 року (том 1 а.с.20, 21).

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив їх скасувати.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вимоги позивача щодо скасування таких податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Позивач мав господарські відносини із ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Паллант інвест»та ТОВ «НВО Скад».

Як вбачається з матеріалів справи проведення невиїзної позапланової документальної перевірки відбувалося на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Тобто, вказана перевірка повинна проводитись за наслідками перевірок інших платників податків або на підставі отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З тексту акту від 16.05.2012 року № 595/22-00/30729660 вбачається, що перевірка проводилась на підставі висновків (листів, службових записок, актів) відділу податкової міліції за результатами відпрацювання по контрагентам. Проте, в акті перевірки не мали оцінки докази, щодо отримання товарів від ТОВ «СОЛО - 25», ТОВ «Паллант інвест»та ТОВ «НВО Скад», факту, поставки отриманого товару іншими суб'єктами господарювання.

На думку податкового органу, в акті перевірки доведено факт безтоварності господарських відносин та нікчемності правочинів між позивачем та контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки висновки про безтоварність правочинів зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод нікчемними.

Разом з цим, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських правовідносин до матеріалів справи долучено ряд документів, а саме копії: податкових накладних, видаткових накладних, рахунки-фактури, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту по контрагентам, договір, акт списання будівельних матеріалів. Податковим органом не досліджено відсутність розбіжностей щодо декларування доходів та видатків позивачем з контрагентами.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Так, нормами ст.203 Цивільного Кодексу України встановлено, що:

п.2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

п.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

п.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Вимоги до податкової накладної визначені наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, із змінами та доповненнями, а саме: передбачено, що податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

В п.3 Порядку №165 вказано, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку та в п.18. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Відповідно до п.3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за №250/2054 із змінами та доповненнями платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі-електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Вимоги до податкової накладної визначає Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 року №1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року №1333/20071, а саме: передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п. 1 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до п.16 Порядку №1379 складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

В силу п. 201.4 ст. Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взаємовідносини між TOB «ГРОСС»та TOB «НЕО Скад», TOB «Соло-25», TOB «Паллант інвест»носили реальний характер, оскільки під час даних операцій сторонами виписувались відповідні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, як того вимагає законодавство.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000932300, № 0000942300 від 31.05.2012 року прийняті відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 січня 2013 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.