Постанова № 28863743, 22.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 5017/2569/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів Мацюри П.Ф., Разюк Г.П.

При секретарі судового засідання Подуст Л.В.

За участю представників сторін:

Від Міністерства інфраструктури України - Сауляк О.О., довіреність №134/4/14-13 від 16.01.2013

від Чорноморського транспортного прокурора Одеської області - Лянна О.А., посвідчення № 005252 від 22.09.12р., та Коломійчук І.О., посвідчення №005250 від 22.09.12р.

від відповідача 1 - Шестова С.О., довіреність № 719 від 12.09.12р.

від відповідача 2 - Чумак Н.В., довіреність б/н від 17.12.12р.

- Бакуліна Н.В., довіреність б/н від 03.01.12р.

від третьої особи - Масалов П.В., довіреність № 16-08/4-121 від 04.01.13р.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех"

на рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2012р.

по справі № 5017/2569/2012

за позовом Чорноморського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

до 1) Державного підприємства „Морська аварійно-рятувальна служба"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання договору недійсним та стягнення 618 000,00 грн.,

Встановив:

В вересні 2012 року Чорноморський транспортний прокурор Одеської області (Далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства „Морська аварійно-рятувальна служба" (Далі - ДП „МАРС") та Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфатех" (Далі - ТОВ „Альфатех") про визнання недійсними акцепту комітету з конкурсних торгів від 06.04.2011 р., договору поставки товарів від 05.05.2011 р. № 934, укладеного між відповідачами, та стягнення з ТОВ „Альфатех" на користь ДП „МАРС" 618000,00 грн. коштів, отриманих за недійсним правочином.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначає, що умови оспорюваного правочину відрізняються від змісту конкурсної пропозиції ТОВ „Альфатех" в частині того, що поставлений ДП „МАРС" автонавантажувач 2008 року випуску був у використанні та зареєстрований, тобто не виявився новим, а інший, від прийняття якого ДП „МАРС" відмовилось, не відповідав запропонованій у пропозиції моделі. Крім того, поставлений товар не мав діючого сертифікату відповідної якості та проданий за завищеною вартістю, внаслідок чого державі завдано збитків у сумі 153641,00 грн.

У відзиві ТОВ „Альфатех" просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що договір поставки товарів від 05.05.2011 р. № 934 укладений відповідно до проведеної процедури відкритих торгів, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і що вже настали, вчинений особами з відповідним обсягом цивільної дієздатності з обох сторін, не суперечить діючому законодавству, моральним засадам суспільства, а також інтересам держави, оскільки при виконанні договору ДП „МАРС" поставлено товар, що повністю відповідає заявленим у тендерній документації характеристикам за найнижчою запропонованою учасниками ціною.

Крім того, відповідач зазначає, що невідповідність моделі автонавантажувача, вказаної у договорі, моделі, зазначеній у документації конкурсних торгів, є допустимою, адже документація конкурсних торгів передбачає можливість поставки еквівалентної моделі автонавантажувача.

ТОВ Альфатех" наполягає на тому, що поставлений ДП „МАРС" автонавантажувач вилковий HYUNDAI HDF 50-7S був новим і не був у використанні, а без проведення попередньої реєстрації техніки унеможливлюється здійснення її поставки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2012 року, (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги задоволені повністю.

Суд визнав недійсним договір поставки товарів від 05.05.2011р. № 934, укладений між ДП „МАРС" та ТОВ „Альфатех". Стягнуто з ТОВ „Альфатех" на користь ДП „МАРС" 618000,00 грн., отриманих за договором поставки товарів від 05.05.2011 р. № 934 та 6716,50 грн. - судового збору.

Крім того суд стягнув з ТОВ „Альфатех" в доход Державного бюджету України 6716,50 грн. - судового збору.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на положення ч.1 ст. 203 та ч.1,3 ст. 215 Цивільного Кодексу України зазначив, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ "Альфатех" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Прокурора - відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2012р. є необґрунтованим, таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи.

В апеляційній скарзі Товариство зазначає, що здійснення поставки першого та другого навантажувача взагалі не повинно відноситись до даної справи, оскільки дані дії є виконанням укладеного договору і в цьому разі питання відноситься до відповідності поставленого товару умовам договору, а при встановленні дійсності чи недійсності договору, з урахуванням ст.ст.203,215 ЦК України, повинно прийматись до уваги дотримання певних вимог саме в момент вчинення правочину, а не після нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та матеріалами справи, ДП „МАРС" на 2011 рік заплановано закупівлю автонавантажувачів вилкових у кількості 2-х одиниць.

За результатами проведених відкритих торгів акцептовано пропозицію TOB „Альфатех", згідно якої з урахуванням технічної частини пропозицій запропоновано поставити 2 нових, таких, що не були в експлуатації, автонавантажувача HYUNDAI марки 110D-7Е вартістю 1232000,00 грн. та HDF 50-7S вартістю 618000,00 грн. Всього на загальну суму 1850000,00 грн. (т.1 а.с. 118-123)

05.05.2011р. між ДП „МАРС" (Покупець) та TOB „Альфатех" (Постачальник) укладено договір поставки товарів № 934 (Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити та передати у власність Покупця автонавантажувач HYUNDAI вилковий дизельний у кількості 2-х одиниць згідно специфікації (марки 110D-7 та HDF 50-7S), а Покупець - прийняти та оплатити товар за ціною 1850000,00 грн. (т.1 а.с.30-33)

На виконання Договору Постачальником поставлено, а Покупцем прийнято та оплачено за ціною 618000,00 грн. автонавантажувач HYUNDAI марки 110D-7, доказом чого є платіжне доручення від 08.06.2011 р. № 1. Від прийняття іншого автонавантажувача Покупець відмовився в зв'язку з невідповідністю поставленої моделі зазначеній у пропозиції конкурсних торгів.

Частинами 1,3 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В ч.5 ст.40 Закону України „Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 р. № 2289-VI вказано, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Згідно висновку експертизи від 08.09.2011р. №8859, проведеної Одеським науково - дослідним інститутом судових експертиз в період з 16.06.2011р. по 08.09.2011р., „Хюндай" НDF-50-7 S, серійний (номер шасі) №Q0110082, реєстраційний номер 16586 АЕ був у використанні. А також було зазначено, що ринкова вартість автонавантажувача „Хюндай" НDF-50-7 S, 2008 року випуску на території України складає 464359,00 грн..

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що ТОВ „Альфатех" поставило ДП „МАРС" замість нового автонавантажувача „Хюндай" НDF-50-7 S, автонавантажувач який вже був у користуванні, що призвело до здійснення закупівлі за завищеною вартістю в результаті чого було завдано матеріальної шкоди (збитків) ДП „МАРС" в сумі 153 641,00 грн..

Згідно статті ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Статтею 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до частини 5 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про здійснення державних закупівель" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка пропозицій конкурсних торгів; запобігання корупційним діям і зловживанням (аналогічні принципи були передбачені пунктом 8 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008).

Згідно з частинами 3-5 статті 16 Закону України "Про здійснення державних закупівель", визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників або учасників попередньої кваліфікації про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в документації конкурсних торгів або кваліфікаційній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника).

У відповідності до ч. 4 та ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю продукції) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 215 ЦК України, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Зважаючи на те, що тендерним комітетом, ДП "МАРС" незаконно було акцептовано тендерну пропозицію ТОВ «Альфатех», укладений за результатами вказаних торгів договір поставки товарів № 934 від 05.05.2011 суперечить Закону України «Про здійснення державних закупівель», а тому він підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зміст конкурсної пропозиції TOB „Альфатех" та текст Договору, відзначає, що під час укладання останнього не дотримано вимоги ч.5 ст.40 Закону України „Про здійснення державних закупівель", а саме угода не містить наявне в пропозиції посилання на те, що придбані автонавантажувачі будуть новими, такими, що не були в експлуатації, в результаті чого TOB „Альфатех" поставило виготовлений у 2008 році не новий товар, що вже був у використанні.

До того, даний факт поставки не нового товару підтверджується висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3841, складений 14.06.2012р., та №26 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУВС України в Одеській області від 26.03.2012р.

Крім того, між Договором та пропозицією TOB „Альфатех" існує невідповідність в моделі другого автонавантажувача, який з урахуванням технічної частини пропозицій мав бути марки 110DF-7E, натомість в угоді міститься марка 110DF-7.

Аналізуючи дані матеріали справи, судова колегія вважає, що укладений за результатами тендерних торгів договір поставки товарів №934 від 05.05.2011р. протирічить нормам Закону України про „Про здійснення державних закупівель", а тому він підлягає визнанню недійсним.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що визнаючи договір поставки товарів №934 від 05.05.2011р. недійсним, місцевий господарський суд не застосував положення статті 216 ЦК України, а саме не повернув поставлений ТОВ „Альфатех" за вищезазначеним договором товар, судова колегія зазначає наступне:

Згідно статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що при розгляді даної справи в суді першої інстанції ТОВ „Альфатех" не заявляло будь яких клопотань щодо повернення товару, а саме автонавантажувача HYUNDAI марки 110D-7, який на даний час знаходиться у ДП „МАРС", а тому дана вимога не може бути прийнята до уваги при її перегляді в апеляційному порядку.

Однак, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що ТОВ „Альфатех" не позбавлено права звернутись до господарського суду із відповідним позовом, а саме, щодо повернення вищезазначеного товару.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при винесенні рішення від 30.10.2012р. по справі №5017/2569/2012, місцевим господарським судом повністю досліджено та обґрунтовано надано правову оцінку встановленим в справі фактам. Рішення господарського суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2012р. у справі №5017/2569/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.01.2013р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Г.П. Разюк