Ухвала суду № 2886315, 18.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

18 червня 2008 року                                                                                справа № 22-а-6346/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарька М.Г.

                                   Білак С.В.

при секретарі судового засідання

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Вертенко Т.В.– довіреність від 18.06.08р.від відповідача

Наумова О.С. – довіреність від 09.03.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДобропільської об’єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля на постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі10 квітня 2008 року 

№ 2-а-4288/08 (суддя Галатіна О.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» м. Добропілля

до

Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року по справі № 2-а-4288/08 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» м. Добропілля до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції м. Добропілля, в наслідок чого визнане недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.01.08р. № 0011891540/3.

            В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Добропільська об’єднана державна податкова інспекція м. Добропілляпросить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

            Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

                Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

            Відповідачем було складено акт від 12.07.2007р. № 458/15-0/31586417 невиїзної документальної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2004року позивача за період з 01.08.04р. по 11.07.07р.

            Актом перевірки встановлено, що позивачем самостійно виявлено факт заниження податкового зобов’язання за червень 2004р. у розмірі 681771,00грн. (дата реєстрації в податковому органі – вх. 7169 від 11.08.04р.) та відповідно відображено у рядку 8 «Сума ПДВ, яка збільшує податкові зобов’язання у зв’язку з виправленням помилки» в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2004р. (дата реєстрації в податковому органі – вх. 7169 від 11.08.04р.). Але платником не було заповнено рядок 12 «Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв’язку з виправленням помилки». Штраф у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість  у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2004року повинен дорівнювати 34089,00грн. Тобто, позивачем була занижена сума податкових зобов’язань, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2004року у розмірі 34089,00грн. по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань у податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2004року.

            На підставі цього акту відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 08.01.08р. № 0011891540/3, яким згідно підпункту “в” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-IIIвід 21.12.2000р. та  п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено позивачеві суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34088,55грн.

              Порядок здійснення перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість  в податковому органі визначений у п.7 Порядку заповнення та подання податкової  декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України

 30.05.1997  N 166  (у редакції наказу від 15.06.2005  N 213), зареєстрованого в Міністерстві  юстиції України 9 липня 1997 р. за N 250/20547, згідно до п.п.7.2 якого зареєстровані в податковій інспекції декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.  За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку (п.п.7.3) .

            За правилами п.7.4 цього Порядку документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

            В порушення наведених вимог відповідачем перевірка була здійснена 12.07.2007р., тобто, майже через три роки з моменту подачі позивачем уточнюючого розрахунку.

            Колегія суддів звертає увагу на те, що при здійсненні планової документальної перевірки позивача за період з 01.10.2003р. по 31.10.2004р., результати якої оформлені актом від 13.12.2004р. № 92/23-1/31586417 відповідачем не було встановлено порушень норм податкового законодавства за спірною декларацією.

            Пунктом 17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі якого відповідачем застосовані штрафні санкції, встановлено, що платник  податків,  який  до  початку  його  перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,   б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з  відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з  цього податку.

            Тобто, цією нормою встановлений обов’язок платника податку сплатити суму недоплати та штраф. Право податкового органу застосовувати штрафні санкції наведеною нормою не передбачено.

            У п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

            Як вбачається з п.1.2 ст.1 наведеного закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

            За приписами п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

            З матеріалів справи вбачається, що оспореним податковим повідомленням-рішенням позивачеві не було донараховане податкове зобов’язання.

            Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним оспореного податкового повідомлення-рішення.

            Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

            Апеляційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції                 м. Добропілля на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року по справі № 2-а-4288/08 залишити без задоволення.

            Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2008 року по справі № 2-а-4288/08 залишити без змін.

            Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 червня 2008 року. Ухвала  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 червня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                        Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                     Білак С.В.

                                                                                                                                Сухарьок М.Г.