Ухвала суду № 28842081, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-51129/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Муравйова О.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКуп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009у справі №2а-32457/08/2070за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Воля»доКуп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області проскасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля»звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000552310/0 від 10.07.2008 та №0000552310/1 від 04.08.2008.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ №0000552310/0 від 10.07.2008 та №0000552310/1 від 04.08.2008 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 40000,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить ці судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- в період з 17.06.2008 по 24.06.2008 Куп'янською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Воля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2008;

- за результатами перевірки складено акт №960/23-30665822 від 27.06.2008, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем абз.1 п.5 постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р. «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»через використання позивачем грошових коштів, перерахованих на спеціальний рахунок (ПДВ по рослинництву) за грудень 2006 року в сумі 40000,00 грн. на оплату навантажувально-розвантажувальних послуг згідно договору №1 від 20.20.2006 ТОВ «Іскра»(платіжне доручення №3 від 23.01.2007);

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552310/0 від 10.07.2008 про нарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 40000,00 грн.;

- в результаті апеляційного оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення, прийняте повідомлення-рішення №0000552310/1 від 04.08.2008, за яким сума штрафних санкцій з податку на додану вартість не змінена.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999р. «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Отже, за змістом наведеної норми нецільовим використанням коштів, перерахованих сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, вважається їх сплата на цілі інші, ніж для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, наслідком чого є їх стягнення (саме неправильно використаних сум ПДВ) до державного бюджету в безспірному порядку. При цьому, нарахування штрафних санкцій з податкового зобов'язання вказаною нормою не передбачено.

Разом з тим, для стягнення використаних за нецільовим призначенням сум ПДВ, вже визначених як податок підприємством, жодними іншими нормами законодавства також не передбачено їх додаткове нарахування чи нарахування на ці суми штрафних санкцій.

Слід також звернути увагу, що вищеназваною постановою Кабінету Міністрів України не розтлумачується поняття «матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення»Натомість, згідно змісту листа Державної податкової адміністрації України №1399/7/15-3317 від 28.01.2003 «Щодо окремих питань по справлянню податку на додану вартість»МТР виробничого призначення - це ресурси у матеріально-речовій формі для виробничих потреб. Тобто, такі, що споживаються у процесі їх використання з метою одержання відповідної продукції, у даному випадку сільськогосподарської.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ТОВ «Іскра»дві угоди, за якими зобов'язувався перераховувати кошти у передбачених випадках, а саме: договір про надання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт №1 від 20.10.2006 та договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №7 від 20.01.2007. У платіжному дорученні №3 від 23.01.2008 позивачем при перерахунку 40000,00 грн. було зазначено призначення платежу «За послуги згідно договору №1 від 20.10.2006, в тому числі ПДВ - 6666,67 грн.». Позивач в той же день, до списання платежу з рахунку, використовуючи своє право, надане приписами п.2.29 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976), відкликав платіжне доручення з зазначеним вище помилковим призначенням платежу, надавши платіжне доручення №3 від 23.01.2008 з призначенням платежу «Передоплата за матеріали згідно договору №7 від 20.01.2007, в тому числі ПДВ - 6666,67 грн.». ХГРУ «Приватбанк»прийняв новий документ про переказ грошових коштів та списав їх з розрахункового рахунку, про що свідчить виписка банку за 23.01.2008 та платіжне доручення №3 від 23.01.2008 на суму 40000,00 грн. з призначенням платежу «Предоплата за матеріали згідно договору №7 від 20.01.2007, в тому числі ПДВ 6666,67 грн.», що також підтверджується листами ТОВ «Іскра»№24 від 28.04.2009 та Куп'янського відділення ХГРУ Приватбанк №12-13-000/4-032 від 17.04.2009.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, не спростованим доводами касаційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтується на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.В. Муравйов