Постанова № 28841945, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К-31852/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010

у справі № 2-а-6366/09/0670

за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (далі -Підприємство)

до Коростенської ОДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 № 0001881502/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 472 119 грн. за квітень, травень та липень 2008 року. У прийнятті цієї постанови суд виходив з дотримання позивачем умов формування податкового кредиту, визначених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 назване рішення залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що реальність поставки товарів в адресу Підприємства з боку приватного підприємства «Електросвіт»(далі -ПП «Електросвіт») не підтверджується документально, тоді як порушення податковим органом строку проведення перевірки, встановленого підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виключає законність податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами цієї перевірки.

На вказані судові акти Коростенською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить повністю відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення, посилаючись на невідповідність висновків судів пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає, що остання підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Коростенською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Підприємства щодо правових відносин з платником податків ПП «Електросвіт»за період з 01.02.2008 по 30.06.2008, оформлену актом від 18.08.2009 № 181/15-02/03967636. За наслідками цієї перевірки позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 472 119 грн. за квітень, травень та липень 2008 року згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, полягає в тому, що Підприємство у перевіреному періоді неправомірно включило до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явлені до сплати названим контрагентом у ціні поставлених товарів, за відсутності доказів реального виконання цих поставок. На обґрунтування такої позиції Коростенська ОДПІ зазначає, що:

на підтвердження реальності господарських правовідносин з ПП «Електросвіт»позивачем надано лише податкові накладні; при цьому Підприємством не подано технічної документації, сертифікатів якості на поставлену продукцію, товарно-транспортних документів на підтвердження її перевезення, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо;

у названого контрагента відсутні основні фонди (транспортні засоби, складські приміщення тощо), об'єктивно необхідні для виконання спірних поставок в адресу Підприємства;

ПП «Електросвіт»не є виробником спірних товарів, а придбавало останні у підприємств з ознаками фіктивності (які не звітують до податкових органів та відсутні за місцезнаходженням).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинам за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій Підприємства з ПП «Електросвіт»; за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві.

А відтак апеляційний суд безпідставно погодився з незаконністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому посилання апеляційного суду на порушення Коростенською ОДПІ строку проведення податкової перевірки, установленого підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є помилковими, оскільки цією нормою Закону визначено 30-денний строк з моменту отримання податкової декларації для проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки, яка фактично передбачає перевірку виключно даних податкової декларації. Оспорюване ж податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки Підприємства, в ході якої перевірялися усі наявні у позивача первинні документи.

До того ж, у будь-якому випадку порушення строку проведення податкової перевірки є порушенням з боку податкового органу та не може розцінюватися як підстава для звільнення платника від правових наслідків, передбачених законодавством у разі необґрунтованості податкової вигоди.

Оскільки обставини даної справи з достатньою повнотою встановлені судами, однак цим обставинам надано невірну правову оцінку, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову Підприємства.

Круючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області задовольнити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2010 у справі № 2-а-6366/09/0670 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко