Ухвала суду № 28841929, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-35374/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010

у справі № 2а-40477/09/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Олія" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 № 0000061800/0.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про порушення судами приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ за період з 01.10.2007 по 30.11.2008, оформлену актом від 11.02.2009 № 622/1800/32868834. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009 № 0000061800/0, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 8635 грн. (у тому числі 5750 грн. за основним платежем та 2875 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування із застосування штрафних санкцій стало невизнання податковим органом права Товариства на податковий кредит за операціями з придбання товару (бетонної суміші) у товариства з обмеженою відповідальністю «СТК-груп»(далі -ТОВ «СТК-груп») у зв'язку з реєстрацією цього товариства на підставну особу, яка заперечує причетність до фінансового-господарської діяльності ТОВ «СТК-груп»(що стало підставою для порушення кримінальної справи відносно посадових осіб цього підприємства за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону (у тій самій редакції) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника.

Тобто у разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів (як-от -підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті цього податку.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, реальність поставки товару ТОВ «СТК-груп»в адресу позивача підтверджується податковою накладною, видатковою накладною; придбану продукцію (бетонну суміш) було у повному обсязі використано позивачем для ремонту внутрішньодворової площадки, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Харківтехноплюс»за замовленням позивача (що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в).

На час здійснення спірних господарських операцій (за наслідками виконання яких позивачем було сформовано податковий кредит в оспорюваній сумі) спірний контрагент був зареєстрований в установленому порядку, мав статус платника ПДВ та виступав правоздатним учасником господарського обороту.

Порушення ж вимог законодавства під час реєстрації ТОВ «СТК-груп»та його подальше банкрутство стосуються не позивача безпосередньо, а цього контрагента, тобто третьої особи, а відтак такі доводи самі по собі за відсутності інших обставин, які б свідчили саме про недобросовісність позивача як платника податків, не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди Товариства.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010 у справі № 2а-40477/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко