Ухвала суду № 28841916, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-22489/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі -Жовтнева МДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010

у справі № 2а-21524/09/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Сервіс Ко" (далі -Товариство)

до Жовтневої МДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.11.2009 № 0001292310/0 в частині донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 221 889 грн. (у тому числі 147 926 грн. за основним платежем та 73963 грн. за штрафними санкціями).

На вказані судові акти Жовтневою МДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про порушення судами приписів підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення Жовтневою МДПІ планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, оформленої актом від 04.11.2009 № 2658/23-2/33504081.

Однією з підстав для оспорюваного донарахування став висновок податкового органу про незаконне відображення сум ПДВ у складі податкового кредиту поза межами податкового періоду, в якому було складено податкові накладні.

Однак такий довід податкового органу було об'єктивно відхилено судами як неспроможний.

Так, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу ж вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, до податкового кредиту включаються суми ПДВ, пред'явлені платником до сплати при придбанні товарів (робіт, послуг), за наявності відповідних первинних документів (зокрема, податкових накладних).

При цьому наведені положення Закону, що визначають порядок формування податкового кредиту, не містять обмежень щодо вибору періоду, в якому може бути включена до податкового кредиту сума ПДВ за податковою накладною, а також заборони на визнання у складі податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною за умови дотримання платником вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А відтак відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними минулих звітних періодів не може кваліфікуватися як порушення податкового законодавства.

Посилання скаржника на обов'язковість подання платником заяви в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону для включення сум ПДВ до податкового кредиту в іншому періоді, ніж відбулася «перша подія», не спростовують вказаного висновку. Адже за змістом цієї норми Закону подання заяви зі скаргою на постачальника є правом, а не обов'язком платника.

Правильним є і висновок судів про відсутність підстав для визнання податкової вигоди у вигляді права на податковий кредит необґрунтованою з причин невідповідності задекларованої платником суми податкового кредиту сумам податкових зобов'язань його постачальників згідно із системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Адже така невідповідність сама по собі за відсутності інших обставин, що свідчать про недобросовісність покупця як платника податків, не може розглядатися як порушення покупцем податкової дисципліни. Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення його постачальником у податковому обліку відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з його фактичним знаходженням за юридичною адресою.

Суди надали об'єктивну правову оцінку і господарським операціям позивача з його постачальниками -приватним підприємством «Фастком Україна», товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмаркет-груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Анура».

Так, суди за наслідками дослідження наявних у справі первинних документів (податкових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі тощо) встановили реальний характер операцій з придбання позивачем товару (кабелю) у названих контрагентів, що також підтверджується і подальшим продажем Товариством придбаної продукції товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісінвестбуд».

Доказів того, що Товариство діяло без обережності та йому повинно було бути відомим про порушення, допущені його контрагентами, доказів на підтвердження узгодженості дій позивача та спірних контрагентів, так само як і доказів здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових обов'язків, Жовтневою МДПІ не подано.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 у справі № 2а-21524/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко