Ухвала суду № 28841795, 17.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 46/254-А Головуючий у 1-й інстанції: Власов Ю.Л. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 22.05.2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер - К», про визнання недійсним господарського зобов'язання,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс»(надалі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер -К»(надалі - відповідач 2) про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло між Відповідачами на підставі договору №8 від 14.01.05 р. із застосуванням наслідків, передбачених ст. 207, 208 Цивільного кодексу України.

Постановою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Святошинському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Крім того, ДПІ у Святошинському районі м. Києва подали клопотання про поновлення пропущеного строку, в якому зазначають, що причиною пропуску строків є отримання оскаржуваної постанови лише 05.06.2012 року, в зв'язку з чим були позбавлені можливості вчасно оскаржити відповідне рішення та просять поновити строк на подачу апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 14.06.2012 року апелянтом подана апеляційна скарга, тому, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції від 22.05.2012 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.01.05 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір № 8, предметом якого є зобов'язання Відповідача 2 виконати роботи по об'єкту гіпермаркет в м. Луцьк по проспекту Соборності із матеріалів Відповідача 1, а Відповідач 1 зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

14.10.2005 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-7639-05 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Майстер-К», третя особа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, визнано недійсними протокол № 1 загальних зборів засновників даного товариства, протокол № 2 загальних зборів засновників, статут, установчий договір, свідоцтво № 39047846 про реєстрацію платника податку на додану вартість з 28.10.2003 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14.10.2005 року по справі № 2-7639/05 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2007 року згаданий вище позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Відмовляючи в задоволенні наявного позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що єдиною підставою заявленого податковою інспекцією позову була обставина визнання рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2005 року у справі № 2-7639/05 недійсними установчих документів ТОВ «Майстер-К». Оскільки вказане рішення Шевченківського районного суду міста Києва було скасовано, і в подальшому позов залишений без розгляду, а інших підстав визнання недійсним спірного господарського зобов'язання, що виникло між відповідачами на підставі договору № 9 від 17.01.2005 року, позивач не вказав, то і підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, з 28.11.06 по 16.01.07 позивачем було проведено виїзну перевірку Відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, митного та іншого законодавства у період з 01.10.03р. по 30.06.06р.

За результатами перевірки Позивачем складений акт від 22.01.07 №14/23-509/22966430 «Про результати виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс»питань дотримання вимог податкового, митного та іншого законодавства у період з 01.10.03 по 30.06.06». З вказаного акту вбачається, що 14.01.05р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір № 8, предметом якого є зобов'язання Відповідача 2 виконати роботи по об'єкту гіпермаркет в м. Луцьк по проспекту Соборності із матеріалів Відповідача 1, а Відповідач 1 зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи. Загальна вартість робіт по договору складає 326340,00 грн., в т.ч. ПДВ - 54390,00 грн. За вирахуванням генпослуг загальна вартість робіт по договору складає 323076,60 грн., в т.ч. ПДВ - 53846,10 грн. Вказані роботи і усі договірні обов'язки сторони виконали, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні документи.

Тому, виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиною підставою заявленого Позивачем позову була обставина визнання рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14.10.05р. у справі №2-7639/05 недійсними установчих документів відповідача 2. Разом із тим, як встановлено судом вказане рішення Шевченківського районного суду міста Києва було скасовано, і в подальшому позов залишений без розгляду.

До того ж, як встановлено судом першої інстанції, інших підстав визнання недійсним спірного господарського зобов'язання, що виникло між відповідачами на підставі договору №8 від 14.01.05, позивач не вказав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх позовних вимог, що має наслідком відмову у задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові суду від 22 травня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 22 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.