Ухвала суду № 28841589, 15.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7035/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Оксененко К.П., представника позивача - Іолкіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Еланда Астра» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Еланда Астра» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати нечинними:

- акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 30.03.2010 року № 490 про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку);

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 09.04.2010 року № 0006541540/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо визнання нечинним акта ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 30.03.2010 року № 490 про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) - закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Еланда Астра» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 09.04.2010 року № 0006541540/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Еланда Астра»судові витрати у розмірі 1,70 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еланда Астра» є юридичною особою, зареєстрованою Подільською районною у м. Києві державної адміністрацією 28.12.1994 року.

30 березня 2010 року службовими особами ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) ТОВ «Еланда Астра» щодо орендної плати за землю за 2008 рік.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIV, а саме ТОВ «Еланда Астра» при проведення розрахунку орендної плати за 2008 рік в уточнюючому розрахунку від 24.04.2008 року № 35446 та в уточнюючому розрахунку від 04.06.2008 року № 52042 не було враховано положення п.п. 4.3 п. 4 договору оренди земельної ділянки від 04.04.2008 року № 66-6-00467 чим було занижено розмір орендної плати на період аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі -117 днів.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було складено акт від 30.03.2010 року № 2403-15/19256073, на підставі якого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 року № 0006541540/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по орендній платі за землю в розмірі 659 111,85 грн., у тому числі: 627 725,57 грн. - за основним платежем та 31 386,28 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (далі - Закон № 2535-ХІІ), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2535-ХІІ, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13 Закону № 2535-ХІІ, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону № 2535-ХІІ).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 4 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу, права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Положенням ст. 17 Закону № 161-XIV передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону № 161-XIV, ч. 1 ст. 210 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Еланда Астра» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничої бази і складських приміщень на вул. Алма-Атинській, 141-А у Дніпровському районі м. Києва» від 26.06.2007 року № 977/1638, ТОВ підприємство «Еланда Астра», за умови виконання п. 3 цього рішення було передано у корткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,12 га на вул. Алма-атинській, 14-А у Дніпровському районі м. Києва, в тому числі:

- площею 1,02 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 14.02.67 № 188 «Про відвод Райгастрономторгу Дарницького району Управління торгівлі Міськвиконкому земельної ділянки під будівництво холодильника в Дарницькому районі», від 19.08.74 № 1149/8 «Про відведення райгастрономторгу Дарницького району додаткової земельної ділянки під розширення продовольчої бази по вул. Машиністовській в Дарницькому районі», від 20.12.76 № 1520/23 «Про відведення додаткової земельної ділянки райгастрономторгу Дарницького району під розширення продовольчої бази»;

- площею 0,10 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

21 березня 2008 року між Київською міською радою та ТОВ «Еланда Астра»було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, Київська міська рада, на підставі рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. № 977/1638 за актом приймання-передачі передає, а ТОВ «Еланда Астра»приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, розташовану на вул. Алма-атинській, 14-А у Дніпровському районі м. Києва, розміром 1,1231 га для експлуатації та обслуговування виробничої бази і складських приміщень.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо цей Договір не підписаний в установленому законодавством порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради, зазначеного у п. 1.1 Договору (рішення від 26.06.2007 року), розмір орендної плати (зазначений у п. 4.2 Договору) на період, аналогічний прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Договір зареєстровано 04.04.2008 року у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів було вчинено запис за 66-6-00467.

Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 04.04.2008 року Київська міська рада передала, а ТОВ «Еланда Астра» прийняло у своє володіння і користування для експлуатації вул. Алма-атинській, 14-А у Дніпровському районі м. Києва розміром 1,1231 кв.м.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право на оренду земельної ділянки та, відповідно, зобов'язання за цим договором у позивача виникли після укладення договору оренди з Київською міською радою і його державної реєстрації, тобто, з 04.04.2008 року.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення став висновок перевіряючих про прострочення позивачем терміну укладення договору оренди землі на 117 днів, оскільки відповідно до п. 4.3. договору термін підписання останнього сплинув 25.11.2007 року.

Проте, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Нормами ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання. Отже, позивач не мав правових підстав сплачувати орендну плату в розмірі визначеному п. 4.3 Договору оренди земельної ділянки на момент коли такий договір не був укладений у встановленому законодавством порядку.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що з боку Київської міської ради до ТОВ СП «Еланда Астра»заявлялися претензії щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди від 21.03.2008 року, що в свою чергу свідчить про належне виконання ТОВ «Еланда Астра» істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко І.В. Федотов Повний текст ухвали складено та підписано -18.01.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.