Ухвала суду № 28841588, 15.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-852/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., представника апелянта -Шуневич В.В., представника позивача -Стасенка В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Національний університет біоресурсів і природокористування України (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.01.2011 року № 0000072330.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року адміністративний позов Національного університету біоресурсів і природокористування України задоволено.

Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.01.2011 року № 0000072330.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Національний університет біоресурсів і природокористування України є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.07.1995 року.

В період з 13.12.2011 року по 19.12.2011 року службовою особою відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Національного університету біоресурсів і природокористування України з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Луна-09»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а. п. 187 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки було складено акт № 599/1-23-30-00493706 від 26.12.2011 року (т. 1 а.с. 256-277), на підставі якого, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 13.01.2011 року № 0000072330, яким Національному університету біоресурсів і природокористування України було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 237 853,00 грн., з яких: 190 282,00 грн. -за основним платежем та 47 571,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 278).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення Національним університетом біоресурсів і природокористування України вимог податкового та іншого законодавства став акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Луна-09».

Так, ДПІ в м. Сімферополь було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Луна-09»з питань взаємовідносин з ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Термінал-Крим», ТОВ «Внєшпромімпорт», ТОВ «ЮБП-Оіл», ТОВ «Загіп»за серпень 2011 року (акт № 15488/23-4/36583185 від 31.10.2011 року), в ході якої було встановлено, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, копій господарсько-правових документів та інших документів, використаних при проведенні перевірки було встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Основними постачальника відвантаженої продукції ТОВ «Луна-09»були ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Термінал-Крим», ТОВ «Внєшпромімпорт», ТОВ «ЮБП-Оіл», ТОВ «Загіп», діяльність яких була визнана нікчемною та такою, що протиречить інтересам держави та суспільства.

Перевіркою також було встановлено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. ТОВ «Луна-09»не отримувало товар (роботи, послуги) від ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Термінал-Крим», ТОВ «Внєшпромімпорт», ТОВ «ЮБП-Оіл», ТОВ «Загіп»за серпень 2011 року та зависило суму податкового кредиту в розмірі 361 459,00 грн.

Крім цього, у провадженні СВ ПМ УПМ ДПА в АРК перебуває кримінальна справа, порушена 23.09.2011 року відносно директора ТОВ «Луна-09»за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах у сумі 2 911 825,00 грн. Свідоцтво про реєстрацію платника ТОВ «Луна-09»платником податку на додану вартість анульовано. На рахунки ТОВ «Луна-09»накладено арешт.

На думку апелянта, діяльність ТОВ «Луна-09»була спрямована виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між вищевказаними суб`єктами господарювання, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними, у тому числі є нікчемними усі інші правочини між ТОВ «Луна-09»та позивачем.

Відтак, апелянт вважає, що позивачем було незаконно сформовано податковий кредит за серпень 2011 року у сумі 190 282,00 грн. на підставі нікчемного правочину, укладеного з ТОВ «Луна-09».

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.

Колегією суддів встановлено, що 28.04.2011 року між Національним університетом біоресурсів і природокористування України та ТОВ «Луна-09»було укладено договір № 389/04-2011 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого ТОВ «Луна-09»зобов'язується у 2011 році поставити Національному університету біоресурсів і природокористування України, а Національний університет біоресурсів і природокористування України -прийняти і оплатити товар: ПММ ДК 016-97 КОД 23.20.1 «Продукти нафто перероблення рідкі»(бензини моторні, паливо дизельне: бензин марки А-76 (80), дизельне паливо (талони), А-95 (талони).

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: А-76 (80) -8,604 грн. х 85000л. = 731 349,00 грн., дизельне паливо -8,70 грн. х 450000л. = 3 915 000,00 грн., дизельне паливо (талони) -9,348 грн. х 24000л. = 224 352,00 грн., А-95 (талони) -9,852 грн. х 30000л. = 295 560,00 грн.

Кількість товару: дизельне паливо -450000л., дизельне паливо (талони) -24000л., бензин А-76 (80) -85000л., бензин А-95 (талони) -30000л. (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, ціна цього договору становить 5 166 252,00 грн., у тому числі: ПДВ -861 042,00 грн.; (А-76 (80) -8,604 грн./л.; дизельне паливо -8,70 грн./л.; дизельне паливо (талони) -9,348 грн./л.; А-95 (талони) -9, 852 грн./л.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2 Договору, строк поставки товару один робочий день з дня подачі заяви Національним університетом біоресурсів і природокористування України, місце поставки товару: Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування, що розташований у смт. Аграрне м. Сімфеорополь, АРК.

Факт виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України та ТОВ «Луна-09»умов даного договору підтверджується видатковими накладними від 01.08.2011 року № РН-0000577, № РН-0000608, від 02.08.2011 року № РН-0000631, № РН-0000630, № РН-0000506, № РН-0000508, № РН-0000509, від 03.08.2011 року № РН-0000568, від 05.08.2011 року № РН-0000514, від 10.08.2011 року № РН-0000554, від 12.08.2011 року № РН-0000557, від 13.08.2011 року № РН-0000530, № РН-0000634, № РН-0000528, від 18.08.2011 року № РН-0000565, від 22.08.2011 року № РН-0000629, від 23.08.2011 року № РН-0000571, від 25.08.2011 року № РН-0000561, № РН-0000563, від 31.08.2011 року № РН-0000577, № РН-0000606; податковими накладними від 01.08.2011 року № 5, № 6, від 02.08.2011 року № 9, № 10, № 11, № 13, № 14, від 03.08.2011 року № 18, від 05.08.2011 року № 28, від 12.08.2011 року № 48, № 87, від 13.08.2011 року № 97, № 98, № 100, від 18.08.2011 року № 89, від 22.08.2011 року № 73, від 23.08.2011 року № 99, від 25.08.2011 року № 99, від 25.08.2011 року № 83, № 85, від 31.08.2011 року № 116, № 124; платіжними дорученнями.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що для зберігання товару у Південному філіалі Національного університету біоресурсів і природокористування наявне нафтосховище ємкістю 270 тн. Отримане паливо (440 691 тн. дизпалива та 92 122 тн. бензину) в період з січня по листопад 2011 року Південним філіалом Національного університету біоресурсів і природокористування було використано на господарські потреби.

Поставка і транспортування продукції здійснювались ТОВ «Луна-09»на склад Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: м. Сімферополь, смт. Аграрне, ПФ НУБіП України відповідно до заявок та виробничої необхідності, що оформлювалось відповідними товарно-транспортними накладними.

Отже, виконання укладеної угоди, здійснення товарних операцій, постачання та оплату товару підтверджено належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прийомними актами та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «Луна-09»первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства апелянтом надано не було.

Крім цього, апелянтом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Апелянтом також не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідний період.

Також, відповідачем не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платника податку ТОВ «Луна-09»та інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства. Також не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення ТОВ «Луна-09»як юридичної особи.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.

Апелянтом не було спростовано того, що ТОВ «Луна-09»на момент здійснення господарських операцій із позивачем не було визнано банкрутом, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, знаходилося в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та задекларувало податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту включення, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко І.В. Федотов Повний текст ухвали складено та підписано -18.01.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.