Постанова № 28840373, 22.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа № 5015/2782/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В.розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львівна постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 рокута на рішеннягосподарського суду Львівської області від 29.08.2012 рокуу справі№ 5015/2782/12 господарського суду Львівської області за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львівдотовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація колійні ремонтні технології", с. Зубра, Пустомитівський р-н, Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ про стягнення 231 642,40 грн.,

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Костур Р.В. (дов.б/н від 15.10.2012 року);

Матвіїва С.І. (дов.б/н від 15.10.2012 року);

третьої особи: Булій Т.В. (дов.№ЦХП-20/6096 від 26.12.2012 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року по справі №5015/2782/12 (суддя: Король М.Р.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року (судді: Дубник О.П., Орищин Г.В., Процик Т.С.), апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у справі № 5015/2782/12 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів того, що понесенні витрати, які становлять вартість робіт із заміни неякісної продукції в сумі 231 642,40 грн., спричинені неправомірними діями відповідача; в матеріалах справи відсутні платіжні документи, які б підтверджували оплату робіт, згідно з поданим розрахунком позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року, рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у справі №5015/2782/12, а справу передати на новий розгляд у новому складі суду.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація колійні ремонтні технології" просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими, а підстав для їх скасування немає.

Представники відповідача та третьої особи, у судовому засіданні, проти касаційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а прийняті судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 листопада 2007 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (Постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (Покупець) було укладено Договір № ЦХП-60108 Л/НХ-072276/НЮ; 26 грудня 2008 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (Постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (Покупець) було укладено Договір № ЦХП-60109 Л/НХ-0929/НЮ; 04 січня 2010 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (Постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (Покупець) було укладено Договір № ЦХП-60110 Л/НХ-1017/НЮ.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаних Договорів Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору та передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити Продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору та надаються додатково.

Пунктом 3.1. вищевказаних Договорів передбачено, зокрема, що продукція повинна відповідати конструкторській та нормативно-технологічній документації, державним стандартам та технічним умовам, які діють в Україні, вказаним в специфікаціях до даних Договорів, що підтверджується сертифікатом відповідності, якщо продукція сертифікована, або декларацією про відповідність, або свідоцтвом про визнання іноземного сертифікату, якщо продукція імпортується; супроводжувальній документації виробника.

Згідно з п. 4.1. вищевказаних Договорів Постачальник здійснює поставку Продукції залізничним або автомобільним транспортом на умовах та в терміни, які вказуються в специфікаціях до даного Договору та надаються додатково. Можливе відвантаження Продукції зі складу Постачальника автотранспортом Покупця.

Відповідно до п. 6.3. договорів, приймання продукції по якості проводиться покупцем відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966р. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості" затвердженої Держарбітражем зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 6.3.1. договорів у разі виявлення невідповідності якості продукції документам, зазначеним в п. 3.1. даного договору, виклик представників постачальника та виробника для участі в прийманні продукції по якості та складання двостороннього Акту обов'язковий.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач протягом 2008-2010 років ДП "Укрзалізничпостач" було поставлено Державному територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця" 30545 штук підрейкових прокладок типу ПРП-2.1 проміжного пружного скріплення типу КПП-5 та 4615 штук підрейкових прокладок типу ПРП-3.2 проміжного пружного скріплення типу КПП-5М, які використано позивачем при модернізації колії.

У грудні 2011 року виявлено переміщення плітей понад допустимі норми. Актами обстеження ділянок колії зі скріпленням типу КПП-5 на Тернопільській дистанції колії Львівської залізниці від 28.12.2011 року, 30.12.2011 року, 04.01.2012 року та 05.01.2012 року, складених комісією з представників позивача та відповідача встановлено угон плітей безстикової колії, що стався внаслідок зносу прокладок ПРП-2.1 до 4мм та їх наскрізний знос в гарантійний термін експлуатації; опирання вкладиша ВІ-М в прокладу ПРП-3.2 і, як наслідок, вм'ятини на прокладках від ніжки вкладиша. В актах від 04.01.2012 року та 05.01.2012 року встановлено, що в зоні встановлення прокладок ПРП-2.1 мають місце напливи бетону більше 2 мм, що також спричиняє передчасний вихід прокладок з ладу.

В подальшому ТОВ "Колійні ремонтні технології" провело заміну прокладок типу ПРП-2.1 у кількості 30545 штук та прокладок типу ПРП-3.2 у кількості 4615 штук, що підтверджується актом прийому-передачі від 13.01.2012 року, підписаним представниками позивача та відповідача та не заперечується сторонами.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків, якими є витрати, понесені позивачем на оплату вартості робіт із заміни неякісної продукції в сумі 231 642,40 грн. на підставі ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав. Одночасно відшкодування збитків є мірою відповідальності. Тому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодовувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст.ст.611,623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди,тобто від зобов'язання що виникає внаслідок заподіяння шкоди. (глава 82 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків, але договір між позивачем та відповідачем відсутній.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, стаття 224 Господарського кодексу України передбачають, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою), вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів того, що понесені витрати спричинені неправомірними діями відповідача, в матеріалах справи відсутні платіжні документи, які б підтверджували оплату робіт, згідно з поданим розрахунком позовних вимог; вина відповідача, причинний зв'язок відсутні, тому суди прийшли висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин господарські суди з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року та рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у справі №5015/2782/12 залишити без змін.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В.Владимиренко