Ухвала суду № 28835296, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К/9991/21822/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі за позовом ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі -ДП "Київське обласне дорожнє управління") звернулось до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Київській області (далі -ДПА в Київській області) в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року позов ДП "Київське обласне дорожнє управління" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПА в Київській області залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПА в Київській області подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Київське обласне дорожнє управління" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Державною податковою адміністрацією в Київській області з 20.04.2010 року по 05.05.2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «Едера Макс»та ТОВ «АЛАНТ-ТЕХ»за період з 01.09.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено акт №11/38-111/33096517 від 11.05.2010 року.

В зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 26473,60 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2008 року на суму 22266,00 грн.; березень 2008 року на суму 4207,60 грн..

На підставі акту перевірки ДПА в Київській області 20 травня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000223810/0.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЛАНТ-ТЕХ»було укладено договір підряду на виконання робіт по відновленню адміністративно-виробничої будівлі по вул. Народного Ополчення, 11-А від 06.11.2007 року №34-23 та договір підряду на виконання робіт по відновленню виробничої бази (ремонт складських приміщень) філії «Київське ДЕУ»від 28.02.2008 року №24-4.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 220526,40 грн., в т.ч. ПДВ 36754,40 грн. та податковими накладними.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. ст. 2 Закону України «Про ПДВ» платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 6.2. Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Даним положенням не передбачено наявності інших документів чи обставин для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України «Про ПДВ» могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних господарських операцій не встановлено.

Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

На момент укладення та виконання договору ТОВ «АЛАНТ-ТЕХ»зареєстровано як платник податку на додану вартість і внесене до реєстру платників податку на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанції дали належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення повідомлення рішення від 20 травня 2010 року №0000223810/0, у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Київській області залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров