Ухвала суду № 28835022, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К/9991/27372/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року у справі за позовом Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Навчально-спортивна база "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії (далі - НСБ "Динамо" ФСТ "Динамо" України в м. Феодосії) звернулась до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Феодосійська МДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року позов НСБ "Динамо" ФСТ "Динамо" України в м. Феодосії задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року апеляційну скаргу Феодосійської МДПІ задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року скасовано. У задоволені позовних вимог НСБ "Динамо" ФСТ "Динамо" України в м. Феодосії відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції НСБ "Динамо" ФСТ "Динамо" України в м. Феодосії подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Феодосійською МДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, законодавства по земельному податку НСБ "Динамо" ФСТ "Динамо" України в м. Феодосії за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки відповідачем складений акт від 21.07.2011 року №1384/23-1/04605409.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», Порядку спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно спортивної спрямованості, базами олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2010 року №250 «Питання реалізації п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», у результаті чого занижено податкове зобов'язання по земельному податку у сумі 181008,33 грн.

На підставі висновку акту перевірки 27.07.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000872301/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок, за основним платежем на суму 181008,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45252,08 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до положень п. 123.2. ст. 123 Податкового кодексу України, використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за умови спрямування відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту за напрямами і в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2006 року №30 затверджений Перелік закладів фізкультури і спорту, яким надається статус бази олімпійської та параолімпійської підготовки, відповідно до якого НСБ «Динамо»присвоєний статус бази олімпійської та параолімпійської підготовки.

Постановою Кабінету Міністрів України №250 від 02.03.2010 року «Деякі питання спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, базами олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту» затверджений перелік підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, до яких віднесена НСБ "Динамо".

Факт віднесення позивача до переліку закладів фізкультури і спорту, яким надається статус бази олімпійської та параолімпійської підготовки встановлений в акті перевірки. Крім того актом перевірки також встановлений факт віднесення позивача до переліку підприємств, установ, організації, які звільняються від сплати земельного податку.

Таким чином позивач є особою, що в силу вказаних нормативно правових актів віднесена до числа тих осіб, які мають право застосовувати положення п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю».

Щодо порядку застосування пільги із сплати земельного податку суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

З аналізу п. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що законодавець в якості умови використання пільги із земельного податку ставить спрямування відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту.

Встановлення напрямів і порядку спрямування відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту делегований вказаним Законом Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України №250 від 02.03.2010 року «Деякі питання спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, базами олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту» видана на виконання п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю».

Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України також затверджений порядок спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, базами олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку, сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, якій визначає механізм спрямування підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклубами та авіаційно-спортивними клубами Товариства сприяння обороні України, базами олімпійської та параолімпійської підготовки, що звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань, навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву (далі - суб'єкти господарювання), сум зазначеного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту (Далі порядок спрямування сум земельного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту).

Судом першої інстанції встановлено, що кошти у розмірі сплати земельного податку в розмірі 181000,34 грн., на суму яких оскаржуваним рішенням відповідача було збільшено грошове зобов'язання, були фактично використані позивачем відповідно до умов п. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» та п. 3 Порядку спрямування сум земельного податку на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а саме на розвиток фізичної культури і спорту.

Матеріали справи свідчать, що вказані кошти використані на поточний ремонт, придбання обладнання та інвентарю у загальному розмірі 182439 грн., що підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами та свідчить про використання таких коштів на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту.

Крім того судом першої інстанції зроблено висновок, що відсутність відкритого позивачем рахунку в органі Державного казначейства України не може свідчити про невиконання умом п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», оскільки фактичне використання сум податку на землю на забезпечення розвитку фізичної культури і спорту відбулося, що підтверджується належними доказами, залученими до матеріалів справи.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність з боку позивача порушень п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» та про наявність підстав та правомірність використання позивачем пільги із сплати податку на землю, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року -скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров