Ухвала суду № 28835016, 15.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2013 р. м. Київ К-22866/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Малюги Ю. В. Чубенко В. В. Процюк О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПершого заступника прокурора Житомирської області на постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2008 року Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 рокуу справі№ 2-а-26613/08за позовомЗакритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» до за участюДержавної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області Першого заступника прокурора Житомирської області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2008 року у справі № 2-а-26613/08, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 01142304/0 від 18.08.2008 року, № 01162304/0 та № 01152304/0 від 22.08.2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за грудень 2007 року, січень, лютий березень, квітень 2008 року в сумі 5 107 354,00 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами прокурора не погоджується, просить за лишити без змін судові рішення у справі.

Відповідач-2 в поясненнях у справі просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією у м. Житомирі виїзної позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку складено акт від 12.08.2007 року № 4048/23-1/00382071 та акт від 18.08.2007 року № 4154/23-1/00382071.

На підставі актів перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 року № 01142304/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 068 658,00 грн., від 22.08.2008 року № 01152304/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 944 198,00 грн., в тому числі фінансових санкцій в сумі 314 733,00 грн., від 22.08.2008 року № 01162304/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 038 696,00 грн.

Прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.08.2008 року № 01142304/0 ґрунтується на висновку податкового органу про неправомірне формування платником від'ємного значення податку на додану вартість у зв'язку з ненадходженням відповідей по зустрічних перевірках у другому та третьому ланцюгу постачання.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З посиланням на пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість доводів податкового органу щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку у листопаді 2007 року -8 551 560,00 грн., в січні 2008 року - 8 632 377,00 грн., в лютому 2008 року -8 403 498,00 грн., оскільки встановили реальність спірних операцій по передачі товару, які оформлені податковими накладними, виписані постачальниками, зареєстрованими, як платники податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій вірно відхилено посилання відповідача про сплату сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами, як на обов'язкову умову бюджетного відшкодування, оскільки положення пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право на бюджетне відшкодування з фактичною сплатою отримувачем товарів у попередньому звітному періоді постачальникам таких товарів.

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту в березні 2008 року в сумі 429 000,00 грн. по договору № 17/04 від 17.04.2006 року, укладеного з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних доказів встановлено реальність надання маркетингових послуг та їх пов'язаність з господарською діяльністю товариства.

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання (пп. 1.20.5 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Пунктом 4.3 статті 4 цього Закону визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Оскільки ціна імпортованого товару щодо визначення ціни ПДВ регулюється нормами митного законодавства та Закону України «Про податок на додану вартість»і встановлюється у розмірі договірної (контрактної вартості) такого товару, але не менше митної вартості, враховуючи вказані вище витрати та податки, в тому числі акцизний збір, ввізне мито, сплачений при імпорті товарів ПДВ, включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість подана позивачем до податкового органу: за грудень 2007 року -21.01.2008 року № 183737; за січень 2008 року -20.02.2008 року № 7861; за лютий 2008 року -19.03.2008 року № 15180; за березень 2008 року -18.04.2008 року № 34034; за квітень 2008 року 20.05.2008 року № 61908.

Враховуючи положення пп. пп. 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону та правомірність формування позивачем сум податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги про стягнення бюджетного відшкодування за грудень 2007 року -1 590 609,00 грн.; за січень 2008 року -1 425 466,00 грн.; за лютий 2008 року -1 052 583,00 грн.; за березень 2008 року -239 161,00 грн.; за квітень 2008 року -799 535,00 грн. підлягають задоволенню.

Доводи касаційній скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2009 року у справі № 2-а-26613/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак